Такий алюмінієвий жетон шахтар на початку робочого дня обмінював на лампу – коногонку. Назва походить від професії робітника, який супроводжував потяги підземної кінної відкатки. Коногони першими стали носити рудничну лампу над бортиком головного убору.
– Три роки працював токарем на шахті імені Максима Горького в Донецьку, – розповідає донеччанин 42-річний Михайло Солорьов. – У СРСР це була передова шахта. Видобували коксівне вугілля, яке застосовували для виплавки металу. Працювали понад шість тисяч людей. Коли я влаштовувався, залишилися майже 600.
Шахта Горького розташована нижче рівня моря. Туди стікали ґрунтові води з сусідніх шахт. Коли працював, вона була вже недобувна. Ми відкачували воду. Якщо припинити, центр Донецька перетвориться на велике озеро.
Працював токарем – ремонтував гірниче обладнання. Робота з 7:00 до 14:00. Мав дві відпустки на рік. Зарплата – на порядок вища за інші в місті. Було цікаво. Кілька разів звільнявся, але повертався.
Жетони виготовляли прямо на підприємстві. Влаштовуєшся на роботу – видають, закріплюють за тобою номер. Свій носив у кишені разом із ключами. Але мав для нього спеціальний карабін, щоб було зручно знімати й одягати. У роздягальні в кожного шахтаря була своя ячейка. Туди клали лампу чи жетон. За цим визначали, хто прийшов на роботу, а хто не повернувся після зміни.
Шахтарі товаришують із мишами. Ті не люблять запаху метану. Їх прикормлювали хлібом, молоком і навіть горілку давали. Тварини звикали й тусувалися поряд. Коли концентрація газу в повітрі збільшувалася – тікали. Згодом з'явилися сучасні прилади, що це фіксують. Але дружба з мишами залишилася як традиція.
Якось знайшли на глибині глиняну фігурку-ляльку – віднесли до музею. Кілька разів траплялися яйця динозаврів. А всяких відбитків доісторичних рослин там безліч. Також у шахтах б'ють підземні джерела – гарячі й холодні. Шахтарі знають, якої води краще попити, якщо, наприклад, негаразди зі шлунком. А є й отруйні.
У грудні 2014-го, о 6:30, збирався на роботу. Почали бомбити. Викликав таксі. Розбудив дружину, доньку – сказав, щоб зібрали речі. У поспіху взяв коробку з різними дрібницями. Точно знав, що на шахту не повернуся.
Залишив квартиру й переїхав до Краматорська за 120 кілометрів від обласного центру. Працюю фінансовим консультантом. Коли взявся розбирати речі, знайшов свій жетон.
4 
35413
Коментарі