Коли Тамріко Шолі востаннє
Ніяковіла
Коли переїхала до Німеччини, мови не знала. Вміла лише привітатися і спитати, де вбиральня. З часом ставало легше. Та в магазинах і кафе постійно плутала написи на дверях "до себе" й "від себе". З першої спроби вийти з приміщення не могла. Ніяковіла, коли люди спостерігали, як смикаю ручку. Кілька разів підсміювалися. Бариста у кав'ярні щось запитав німецькою. Не зрозуміла, але відповіла: "Так". Він перезирнувся з відвідувачами, і всі зареготали. Згодом дізналася, що він питав: питиму каву на місці чи заберу з собою.
Радилася зі стилістом
Рік тому зрозуміла: в мене надто багато зайвих речей. Звернулася по допомогу до стилістки. Першим ділом вона порадила викласти весь одяг на підлогу і розібрати на дві купи: речі, які ношу, і ті, якими не користувалася кілька місяців. Виявилося, 80 відсотків купувала даремно. Коли порахувала, скільки на це витратила, стало зле. За ті гроші могла тричі з'їздити у відпустку. Тепер одяг купую рідко. Навчилася обирати той, що справді мені пасуватиме. І якісний – що служитиме кілька років.
Бачила віщий сон
Зовсім малою наснилося, що заходжу в кімнату. Вона була світлою, хоч вікно розташоване мало не під стелею. На ліжку лежала книжка. Точно знала, що вона відома на всю країну, а я – її авторка. На обкладинці були намальовані два силуети: чоловіка й жінки. Вгорі напис "Синдром фантому". Вранці прокинулася і намалювала ту обкладинку. Після того знала, чим займатимуся все життя. Той малюнок зберігаю досі.
Спілкувалася з колишнім ув'язненим
Кілька років тому їхала додому в таксі. Водій обмовився, що сидів у в'язниці. А я тоді збирала матеріал для книжки "Всередині чоловіка". Захотілося почути його історію. Він зупинився біля мого під'їзду і почав монолог. У молодості зв'язався з поганою компанією. Часто пиячили на території школи. Молода вчителька робила їм зауваження, а вони насміхалися з неї. Якось напідпитку почали чіплятися. Один із компанії штовхнув її. А потім почали битися між собою. Жінка викликала міліцію. Правоохоронцям чомусь вказала на мого співрозмовника: що це він в усьому винен. Чоловіка посадили на кілька років. У в'язниці вирішив розшукати вчительку й виказати їй усе. Та тільки глянув їй в очі – закохався. За кілька місяців побралися.
Дивувалася
Коли почала вчитися в німецькому університеті, дивувалася всьому. Викладачі перевіряють студентські роботи, сидячи на сходах. На галявинах між корпусами студенти курять, п'ють пиво і засмагають. Потім можуть у купальниках прийти на лекції. Деякі з них повністю вкриті татуюванням або у хіджабах. Згодом навчилася не реагувати на це.
Переборола упереджене ставлення до себе
У Франкфурті жила на нульовому поверсі. Сусідкою була фрау років за 80. Я до неї віталася й усміхалася, а вона ставилася до мене упереджено: стежила, чим займаюся, чи не вмикаю голосно музику. Стосунки між нами стали нагадувати холодну війну. За якийсь час жінці почали приносити посилки, а її не було вдома. Кур'єр залишав їх у мене. Коли фрау забирала п'яту коробку, біля дверей обернулася і спитала: "А це ви вчора слухали музику?" У мене всередині все похололо: почала пригадувати – вмикала до десятої вечора чи після, коли це заборонено законом. Врешті відповіла: "Так. А що?" "Це була гарна пісня", – відповіла сусідка і ледь усміхнулася. А за кілька днів запропонувала поділитися зі мною квітами, які вирощувала у дворику. Коли розказала про це знайомим, вони сказали: "Якщо німкеня готова поділитися квітами, вона тебе полюбила".
Відмовлялася від м'яса
Вісім років тому захопилася індійською філософією. Одного ранку прокинулася і зрозуміла, що більше не хочу їсти м'яса. За якийсь час відчула легкість, зникла агресія, стала добре спати. Але через півтора року пішла з друзями в похід у гори. На всіх готували їжу в одному казані. Кидали тушонку і якусь крупу. Казали: "Їж, не будемо ж готувати окремо для тебе". Поступово повернулася до вживання м'яса.
Отримувала запрошення на бал
У місті Майнц багато людей нетрадиційної орієнтації. Мер не приховує своєї гомосексуальності. Якось отримала запрошення на бал ЛГБТ-спільноти. У ньому були такі слова: "Такого-то числа беріть свою подружку і приходьте на бал. Якщо подружки немає, беріть друга – ми раді всім".
Не могла відповісти на запитання
Мала сертифікат про вільне володіння німецькою. Та на лекціях в університеті імені Йоганна Ґутенберґа зрозуміла, що не знаю багатьох термінів. Доки шукала у словнику якесь поняття, лектор уже говорив про інше. На семінарі з предмету "Написання наукових робіт" викладач щось сказав і кивнув на мене – мала відповідати. Було соромно зізнатися, що не зрозуміла. Сказала: "У мене немає настрою". Оцінки він не поставив.
Робила собі подарунок
Відколи поїхала в Німеччину, стала регулярно купувати собі квіти. Інколи беру щось дорожче. Востаннє робила це на Різдво. Вирішила випити келих вина і почитати. У книгарні придбала альбом "Найзатишніші кав'ярні світу" – за 50 євро. Ввечері пила вино, дивилася фільм "Сам удома" німецькою і насолоджувалася покупкою.
Розчаровувалася
Кілька років тому працювала журналістом і мала щотижня знаходити життєву історію. На вихідних пішли з друзями грати в боулінг. Вони мене одразу попередили: "Сьогодні ти відпочиваєш". Але на сусідній доріжці побачила компанію чоловіків. Один був стрункий і накачаний, грав круто. Подумала: "Це справжній мачо. Він розбивав сотні жіночих сердець. У нього має бути цікава історія". Коли чоловік стояв біля барної стійки, підійшла до нього. Завела мову про боулінг і попросила номер телефону. Пояснила, що мені потрібно, й запропонувала зустрітися. Але він погодився, тільки коли дістала дзвінками. Перетнулися в кафе. "Розказуй, скільком жінкам ти розбив серця". Співрозмовник трохи подумав і відповів: "Вони мені так набридли, що три роки тому вирішив відмовитися від будь-яких стосунків. За цей час навіть сексу не мав". Я страшенно розчарувалася. Досі не вірю, що це правда.
4 
35413
Коментарі