У сусідському дворі знайшов фрагмент вимерлого молюска

12 експонатів із колекції Олександра СТАЛЕННОГО

1. 10-річним у щебені в сусідському дворі знайшов фрагмент головоногого молюска ортоцераса. Назву дізнався через шість років, коли в Тернополі відкрили краєзнавчий музей. Ці молюски вимерли. А колись сягали 2 метрів завдовжки. Після цього випадку всюди, де бачив щебінь, щось шукав. Знаходив молюсків, крабів, морських їжаків. Друг мав енциклопедію динозаврів. Я захопився палеонтологією.

 

2. Докембрійська плитка із залишками медузоїдів віком приблизно 500‑600 мільйонів років – найстаріший експонат колекції. Знайшов її в кар'єрі біля міста Новодністровськ на Буковині. Офіційна назва – Nemiana simplex. Має найпростішу будову серед відомих едіакарських багатоклітинних – желеподібна сумка діаметром 5–50 міліметрів. На деяких скам'янілостях у верхній частині сумки помітні отвори, ніби невеликі щупальця. Ці тварини жили на дні. Глибоко занурювалися в мул, а над поверхнею виставляли кінці щупалець.

3. Зуби крокодила. Це рідкісна знахідка для нашого регіону. Колись тут були тропіки й субтропіки, водилися ці хижаки. Знайшов у Бережанському та Борщівському районах. Ще маю 3-сантиметрові зуби кархародонтозавра й мозазавра з Марокко. Жили 65–70 мільйонів років тому. Їх купував або обмінював.

4. На викопного краба, якого ніхто раніше не знаходив, натрапив у селі Максимівка Збаразького району на Тернопільщині. Там був кар'єр, куди їздив час від часу на розкопки. Мав невеликий панцир, завдовжки майже 5 сантиметрів. На­уковці цей вид описали. Назвали Aethra stalennyii на мою честь.

У Максимівці знайшов ще 15 крабів і двох черевоногих молюсків.

5. Трилобіти – предки членистоногих. Їм 400 мільйонів років. Бували з колючками, рогами, шипами. Панцир мали поділений на три видовжені частини. Сплющене тіло еліптичної форми завдовжки 3–10 сантиметрів. Зустрічалися трилобіти, які повзали по дну, рили та плавали. Вони згорталися, захищаючи черевце від великих ракоподібних і головоногих молюсків.

6. Яйцева капсула морського ската – унікальна знахідка. Вони прикріплювалися до водоростей, і з них народжувалися маленькі скати. Скам'янілий відбиток цієї капсули товариш знайшов у Курянах Бережанського району й подарував мені. Скати – це хрящові риби, їх приблизно 230 видів. Водяться в морях, але деякі плавають і в річках. Довжина 5–9 метрів, ширина – до 6. Важать до 500 кілограмів.

7. Морські їжаки схожі на кам'яні приплюснуті гарбузики брудно-білого кольору. Зверху – знак, як від п'ятипелюсткової квітки. З'явилися в ордовику – другому періоді палеозойської ери. Всього морських їжаків майже 800 видів. Клас поділяється на два підкласи – правильних і неправильних, залежно від симетрії тіла.

8. Голова панцирної риби, якій понад 350 мільйонів років. Жили в палеозойську еру. Найдавніші водились у прісних водоймах, а пізніше й у морях. Їхня особливість – кістковий панцир захищав голову й тулуб. Це перші хребетні, які мали щелепи. Вели малорухливий придонний спосіб життя. Найбільший із них – дунклеостей, грізний хижак завдовжки 10 метрів.

9. Зуби мегалодона. Найбільші акули всіх часів вимерли 3 мільйони років тому. Довжина зубів сягала 19 сантиметрів, а хребців – 23. Тіло було до 20 метрів завдовжки. У трикутних зубах багато дрібних щербин. Від попередників дорослі мегалодони відрізнялися тим, що не мали додаткових зубчиків по краю щелепи.

10. Відбиток папороті кам'яновугільного періоду. Цей шматок вугілля знайшов у Польщі. Перевіз через кордон, документів не питали. Вік експоната охоплює проміжок 354–290 мільйонів років тому. Майже по всій планеті клімат був жаркий і вологий. У болотистих лісах росли переважно хвощі, деревоподібні папороті й гігантські лепідодендрони заввишки до 35 метрів. Мали діаметр стовбура до метра.

 

11. Амоніти називаю окрасою колекції, це морські молюски. Мають спірально закручену багатокамерну мушлю. Жили в юрському та крейдовому періодах. Назва походить від імені єгипетського бога Амона Фіванського. Він мав закручені баранячі роги, подібні за формою до мушель цих молюсків. Амоніти жили в морській воді, їли інших безхребетних. Вимерли наприкінці крейдового періоду.

12. Скам'янілі "черепашки" – частини молюска белемніта, вимерлого родича сучасного кальмара. Ці хижаки були найпоширеніші в юрському та крейдовому періодах. Збирались у зграї одного віку та розміру й полювали. У багатьох народів викопні рештки белемнітів вважали перунами, тобто громовими стрілами, що застряли в землі. Українці називали їх громовицями або чортовим пальцем.

×