Чим пишається школяр Андрій Сенько

Прогуляв уроки, щоб допомогти звести дальні барикади на Інститутській

На Майдан ходив постійно разом із батьком. Допомагав знімати йому відео, розмовляв із людьми. Після того, як 11 грудня Майдан намагалися розігнати, домовилися з однокласником замість уроків поїхати в центр Києва. Батькам нічого не казав. Вранці склав книжки й зошити, одягнув рюкзак. Вони були певні, що пішов до школи. Спочатку на Майдані допомагали рубати дрова, чистили картоплю на борщ і різали капусту. А тоді пішли на Інститутську, там якраз зводили дальні барикади. Ми з товаришем віддирали бруківку й накидали в мішки. А потім відносили їх на барикаду.

Батькові розказав про це вже після того, як Янукович втік з України. Ми тоді з ним були якраз біля тих барикад. З язика зіскочило: я сюди теж кілька мішків поклав. Далі вже мусив усю правду розказати. "Я на твоєму місці зробив би так само", – відповів батько.

Придумав першу у світі українську мову програмування

Українських програмістів цінують у всьому світі. Та вони змушені писати програми англійською, бо української мови програмування ще ніхто не придумав. Вирішив спробувати. Перші два місяці були безрезультатні. Вже думав поставити на цьому хрест, аж раптом щось почало вимальовуватися. Працював уночі: до 16.00 – уроки у школі, а потім 3–4 години треба присвятити домашнім завданням. У будні батьки стежили, щоб не засиджувався до глибокої ночі. А у вихідні й на канікулах працював до ранку. Потім до обіду відсипався. За півтора року перший етап розробки закінчив і оформив ліцензію. Тепер українську мову програмування можна використовувати для написання невеликих програм. Місяць тому подав її на конкурс у Малу академію наук. Мову ­продовжую удосконалювати.

Переплив Десну

Влітку з батьками часто їздимо з наметом відпочивати на Десну в село Количівка біля Чернігова. Три роки тому вперше її переплив. Батько плив поруч на надувному матраці. Десна в тому місці неширока – десь 100 метрів. Але сильна течія, постійно відносить назад. Десь на середині стало страшно. Плив уже хвилин 20, а берег був ще далеко. Батько постійно повторював, щоб залазив до нього на матрац. Але я таки подужав. На березі перепочив хвилин 10 – і поплив назад. Уже на тому боці впав на пісок і з півгодини руками не міг поворухнути.

За три дні прочитав трилогію "Володар перснів"

Торік перед весняними канікулами друг приніс грубелезну книжку – більш як тисяча сторінок. То була трилогія "Володар перснів" Толкіна в одній книзі. Товариш похвалився, що прочитав її за місяць. Вирішив побити його рекорд. Зусиль ніяких не треба було докладати – книжка захопила з першої сторінки. Навіть за стіл сідав із нею. Однією рукою їв, а другою перегортав сторінки. Вночі теж читав. За три доби спав 8 годин.

Посадив вербу

10 років тому з батьками та їхніми друзями влаштували пікнік у парку "Перемога". Дорослі сиділи на траві й розмовляли, а ми з двома друзями бігали дивитися на озеро. Побачили в ньому гілляку верби, виловили й витягли на берег. Вирішили посадити. Ямку для неї рив ключем, бо більше нічого підходящого не було під руками. Мама потім страшенно сварила, бо ключ у замок не залазив – землі понабивалося в заглибини. Вербу посадили метрів за 100 від берега. А потім півлітровою пляшкою набирали в озері воду й поливали. Верба прийнялася. Зараз – десь ­під 4 метри. Так що дерево я посадив. Тепер лишилося побудувати дім і виховати сина.

Навчив пса Яшу грати у футбол

Яшу купили чотири роки тому на Куренівському ринку. Він мені здався схожим на кота: спав на підвіконні, міг зістрибнути на стіл і все там обнюхати. Вирішив відучити його від поганих звичок і навчити чомусь хорошому. Якось грали з хлопцями у футбол. Яша спочатку сидів і спостерігав за м'ячем. Я почав набивати м'яча на нозі. Яша зацікавився. Став гавкати на м'яч, намагався забрати його. За три місяці я навчив його котити м'яча, відбивати носом і підбивати лапою. Тепер щотижня з Яшею граємо у футбол. Я стою на воротях, а він намагається забити гол.

Зловив 4-кілограмового сома

Минулого літа поїхав із батьками на риболовлю в село Десна Козелецького району на Чернігівщині. Мама засмагала, а ми з татом закинули по дві вудки. На кожній дзвіночок – щоб знати, коли риба клюватиме. Через півгодини моя вудка задзвонила. Витягнув сомика – 4 кіло. Ми брали із собою кантар. Зразу ж почистили і зварили уху.

×