Середа, 12 лютого 2020 12:14

Ставала біля колій і кричала. Додому приходила, як здута кулька

Фізична робота забирає надмір негативу

На першому курсі інституту в автомобільній аварії загинув мій хлопець Андрій. Наші стосунки були красивими. Не розуміла, чому це сталося зі мною. Мій світ руйнувався. Піднімалася температура – тіло так реагувало. Лікарі не могли зрозуміти, що відбувається. Звернулася до нетрадиційної медицини.

Зустрілася з біоенергетиком Олександром Федоровичем. Він рівняв людям хребет, руки, ноги. Показував, що є щось більше за фізичне тіло. Мені радив читати Реріха. Тоді не сприймала. Тільки недавно зрозуміла, що вже готова чути.

Після загибелі Андрія друзі говорили: "У вас були красиві стосунки. Тобі буде важко знайти хлопця". Але якось подзвонив знайомий: "Товариш побачив тебе на дискотеці й хоче познайомитися. Даси номер?" Зателефонував наступного дня. Сказав, що купив машину і хоче розділити цю радість зі мною. Ми зустрілися на Великдень. Коли побачила Альберта, зрозуміла, що таким уявляла свого чоловіка: високий, атлетична постава, бізнесмен із квартирою і машиною. Ми одружилися.

Думала, що погано малюю, бо так сказав учитель у школі. А потім почала займатися духовними практиками, взяла пензля і виявила, що нормально в мене виходить. Отримую задоволення. Дорослішаючи, людина починає розбиратися, яка вона насправді.

  Олександра ТИМОЩУК, 47 років, терапевт психоемоційного здоров’я. Народилася 31 грудня 1972-го в Києві. Батьки – інженери. Закінчила швейне професійно-технічне училище № 46 у столиці та Київський інститут технології і дизайну. Очолювала представництво польської агрохолдингової компанії. Працювала у піар-відділі політичної партії ”Трудова Україна”, менеджером у Таскомерцбанку і Правекс-банку, директором із закупівель і аудитором у медійному холдингу ”Атлантик-груп”. З 20 років займається саморозвитком. Створила простір внутрішніх комунікацій ”хТОЯ”. Практикує психотерапевтичне лікування за допомогою медитації і роботи над тілом ”Транссоматичний діалог”. Захоплюється творами Екгарта Толле, Ошо, Саламата Сарсекенова, Джо Диспензи. Цікавиться психологією і нейрофізіологією. Чоловік – підприємець. Має сина 21-річного Єгора і доньку Зоряну, 16 років. Живе у Ворзелі під Києвом
Олександра ТИМОЩУК, 47 років, терапевт психоемоційного здоров’я. Народилася 31 грудня 1972-го в Києві. Батьки – інженери. Закінчила швейне професійно-технічне училище № 46 у столиці та Київський інститут технології і дизайну. Очолювала представництво польської агрохолдингової компанії. Працювала у піар-відділі політичної партії ”Трудова Україна”, менеджером у Таскомерцбанку і Правекс-банку, директором із закупівель і аудитором у медійному холдингу ”Атлантик-груп”. З 20 років займається саморозвитком. Створила простір внутрішніх комунікацій ”хТОЯ”. Практикує психотерапевтичне лікування за допомогою медитації і роботи над тілом ”Транссоматичний діалог”. Захоплюється творами Екгарта Толле, Ошо, Саламата Сарсекенова, Джо Диспензи. Цікавиться психологією і нейрофізіологією. Чоловік – підприємець. Має сина 21-річного Єгора і доньку Зоряну, 16 років. Живе у Ворзелі під Києвом

Недуги виникають тому, що життєва енергія заблокована. Якщо їй не дали природно вивільнитися, провокує хвороби.

Ми живемо над залізницею. Після роботи поверталася додому в той час, коли їхав поїзд Київ – ­Івано- Франківськ. Якщо відчувала стрес, ставала біля колій і кричала. Так позбувалася напруження. Додому приходила, як здута кулька. Спокійно спілкувалася з чоловіком і дітьми.

Емоцію можна вилити на іншу людину. Є варіант ненасильницької комунікації: "Коли ти так робиш, я відчуваю гнів. Давай домовимося так не робити". А можна вихлюпнути негативні емоції в тренажерному залі або помити підлогу. Фізична робота забирає надмір негативу.

Щодо себе треба бути здоровим егоїстом. А люди стараються комусь догодити. Якщо допомагаємо, самі будучи порожніми, ніхто цього не оцінить.

Образа забирає життєву енергію. Щоб емоції відпустили, треба наодинці з собою вилаяти ту людину, побити подушку. Злість відступить.

Біля нашого помешкання є ліс. У пік напруження йду туди. Можу посміятися, поплакати, покачатися на землі.

Моя баба була акушеркою, працювала до 80 років. Казала: "Слухай своє тіло. Воно знає, що тобі треба. Добирає те, чого не вистачає. Їж те, що хочеться". Зараз це називається інтуїтивним харчуванням.

У 38 років усвідомила, що не можу радіти. Не дозволяла собі сміятися. Пригадала, що 6-річною хотіла песика. Ми жили в однокімнатній квартирі, зарплати батьків вистачало лише на необхідне. Мати казала: "Нам би себе прогодувати. Який собака?" Я постійно приносила додому тварин і мусила їх відпускати. Раз побачила, як на вулиці жінка вигулювала песика. Він справив ­нужду і загрібав траву. Підбігла до нього і відчула радість. Мама сказала: "Ти ж знаєш, тобі не можна". Мій мозок сприйняв цю інформацію буквально: радіти не можна. Усвідомила це більше як через 30 років.

Якщо бути уважним до себе, стежити за процесами і системами, стає цікаво жити із собою. Немає потреби чекати від когось підтримки чи жалю.

Якщо людина собі не довіряє, завжди буде в чомусь обмежувати, не дозволяти діяти. А дія – це те, що рухає. Лише так люди стають успішними.

До мене пройшов чоловік, який відчував, що щось не дає йому почуватися гармонійно. Успішний і реалізований, але таким не почувався. Повернулися в спогади. У школі на параді його хотіли обрати командиром класу, але він не міг зрозуміти, як це – крокувати у строю. Діти сміялися і принижували. Ці емоції змусили його пов'язати життя з армією, щоб довести, що він може. Але ті емоції не давали на повну відчувати якість життя.

Зрозуміти, чого саме хочеться, це майстерність чути себе.

З чоловіком виховували дітей, виходячи з парадигми Радянського Союзу, в якому виховували нас із ним. А потім зрозуміла, що вони – це нова епоха. Бувало, дитина зайнята чимось, а я її висмикую, бо мені треба. А малюк не може сказати: "Мамо, я зайнятий. Злюся, коли ти так чиниш". Дитині варто давати час завершити процес.

Транссоматичний діалог полягає у самопізнанні й самозціленні. Це розмова з тілом і свідомістю в розслабленому стані. Нещодавно одна жінка після сеансу сказала: "Виявляється, я сама себе не люблю. А весь час думала, що це люди так до мене ставляться". Інша пацієнтка в 54 роки виявила: "Я маю право на почуття!" Все життя їх ховала.

Я вісім років шукала, ким бути. Читала книжку в маршрутці. Почула внутрішній голос: "Твоє призначення – бути щасливою". У мене полилися сльози. Вдома розказала чоловікові, а він: "Тьху, це ж так просто". Відтоді стараюся робити те, що приносить задоволення.

Зараз ви читаєте новину «Ставала біля колій і кричала. Додому приходила, як здута кулька». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 133
Голосування Хто нині - найкращий боксер світу незалежно від вагової категорії?
  • 1) Сауль Альварес
  • 2) Василь Ломаченко
  • 3) Теренс Кроуфорд
  • 4) Олександр Усик
  • 5) Наоя Іноуе
  • 6) Тайсон Ф'юрі
Переглянути
Погода