Сигару курять 45 хвилин. Якщо товста і довга – півтори години

Че Геварі вони допомагали легше переносити астму

У сигарному бізнесі я 13 років – перейшов із ресторанного. Мене іноді помилково називають вітольє, хоча це не зовсім відповідає дійсності. Вітольє (від іспанського слова vitola – сигара. – Країна) – це той, хто готує сигару для клієнта перед курінням. Мав із цим справу, коли працював у ресторані. Така професія популярна в Іспанії, Англії, Франції. Зараз я – продавець-консультант у сигарному домі. Тобто табаконіст.

У Києві, та й в Україні, дуже мало місць, де можна викурити сигару. Це ж не цигарка – тут потрібні час, настрій, атмосфера.

Сигари ручної скрутки дорогі, бо кожна – неповторна: двох ідентичних у коробці не знайдеш. Вартість ­однієї – від 200 гривень. А сигари спеціальних подарункових форматів або ж з особливого лімітованого сорту тютюну можуть коштувати і 2 тисячі доларів за штуку. Інша річ – машинна скрутка. Вартість невисока, але їх вважають бездушними. Вони не популярні серед знавців, хоч і серед них є якісні й багаті на смак.

 

Вибір сигари залежить від того, коли куритимете її і скільки часу можете на це виділити. Приміром, на ранок до кави підійде невеликого розміру, легка. Для вечірнього ритуалу вибір буде серйозніший.

Сигари бувають двох форматів: прямі та фігурні – торпеди, піраміди чи звужені з обох боків. Вітолу, якою б вона не була, потрібно викурити за раз. Посмакувати трохи і залишити на потім – моветон. Смак розкривається сповна якраз посередині.

Із часом та досвідом навчаються розрізняти всі відтінки смаку. Шоколадні, горіхові чи кавові ноти – усього цього спочатку в сигарі немає. Вони з'являються у процесі ферментації та прогрівання тютюнового листа і можуть різнитися залежно від сприйняття курця. Я, приміром, в одній і тій же сигарі якось відчув металічний присмак, іншим разом – присмак шкіри.

Орієнтовний час для куріння сигари – 45 хвилин. Якщо товста і довга – півтори години.

Сигарний бум у світі почався після революції Фіделя Кастро на Кубі. Тоді більшість тамтешніх фермерів виїхали до Гондурасу, Нікарагуа, Домінікани. Зараз Гавана та американські міста Тампа й Маямі – головні центри цього промислу. В Європі виготовляють сигари тільки машинної скрутки.

В українському кліматі сигари потребують особливих умов зберігання. Рекомендована температура 16–18 градусів, допускається 20–23. Х'юмідор – спеціальну коробку для сигар – придумав наш співвітчизник Зіно Давідов (засновник сигарної компанії Davidoff. Народився у Новгороді-Сіверському на Чернігівщині в єврейській родині. До Женеви з батьками емігрував 1911 року. Помер 1994-го. – Країна). У своєму магазині в Женеві поставив у шафи спеціальні зволожувальні коритця. Згодом зауважив, що сигари з тих шаф смакують краще за інші. Тепер цей прийом використовують у країнах із жарким кліматом.

Щоб викурити сигару, потрібно спочатку відчути її холодну ароматику. У світському колі не заведено хизуватися брендами, тому перед курінням знімають бант – спеціальну етикетку-наліпку. Без неї всі сигари на вигляд однакові. Далі обрізають запакований додатковим сигарним листом край. Звичайними ножицями цього не зробиш. Щоб вийшов акуратний поперечний зріз, є спеціальні гільйотини, катери і пробійники. Потім роблять суху затяжку, не запалюючи сигару. Окрім перевірки тяги, відчуєте і холодний смак.

Вітолу підкурюють від сірника. Запальничка або свічка не підходять: сигара вбере сторонній запах. Потім найважливіше – рівномірно і ретельно обвуглити край сигари, не зачепивши поверхневий лист. Для гарного розігріву буде достатньо зо три сірники.

Кажуть, нібито треба поводити вогнем по тілу сигари. Це – міф, але з правдивим підґрунтям. Раніше в Англії, коли не було централізованого опалення, сигари могли відсиріти. Їх підсушували вогнем. Зараз у цьому немає потреби – тільки зіпсуєте поверхню, вона дуже тонка.

Першу затяжку можна робити лише коли все листя прогріте. Головне – поволі, смакуючи. Вдихати дим глибоко в легені не потрібно. Це одна з переваг сигар над цигарками – менша шкода для організму. Перший скурений сантиметр не принесе особливого задоволення, але з кожним наступним букет смаку розкриватиметься. Є така умовна формула: кава, коньяк, сигари. Обидва напої чудово доповнюють ритуал куріння, пом'якшують смак на початку.

Курити треба доти, доки це приносить задоволення. Можна зупинитися на половині й залишити сигару – вона сама благородно помре. Гасити її в попільниці не можна, бо від цього багато диму.

Сам курю нечасто. Здебільшого роблю це наодинці.

Через зміни в законодавстві підходящих місць для куріння тепер просто так не знайдеш. На Заході є сигарні коворкінги – нам до цього ще далеко. Мрію про атмосферний сигарний салон в англійському стилі. Якось курив на безлюдному березі Чорного моря – відчуття надзвичайні.

Моя улюблена сигара – кубинська, хоча спершу надавав перевагу домініканській. Серед курців зі світовим ім'ям імпонує образ Зигмунда Фройда. Він курив фігурні сигари, які органічно доповнювали його постать. Також – Фідель Кастро і Че Гевара. Останньому сигари допомагали легше переносити астму.

Не кожній жінці сигара пасує. Молодим – точно ні.

Сигарна культура в Україні слабо розвинена. Тут не відбуваються турніри з куріння, спеціалізованих магазинів мало, як і гуртків любителів цієї справи.

Навчитися любити сигари – неможливо. Або подобаються, або ні.

×