Четвер, 07 жовтня 2010 13:38

"Поспівав я, а вождь пропонує в подарунок дитину від своєї дружини" - 10 спогадів Дмитра ГНАТЮКА

  Дмитро ГНАТЮК, 85 років

Оперний співак, народний артист СРСР, головний режисер Національної опери України ім. Тараса Шевченка. Перший виконавець пісень "Два кольори" та "Мій Київ". Записав 30 платівок і шість компакт-дисків.

Народився в селі Старосілля (зараз Мамаївці) Кіцманського району Чернівецької області. Закінчив Київську консерваторію, понад 50 років працював солістом Київського театру опери і балету. 2005-го отримав звання Герой України.

60 років одружений із філологом Галиною Макарівною. Син Андрій і онук Дмитро - філологи. Має 1,5-річного правнука
Дмитро ГНАТЮК, 85 років Оперний співак, народний артист СРСР, головний режисер Національної опери України ім. Тараса Шевченка. Перший виконавець пісень "Два кольори" та "Мій Київ". Записав 30 платівок і шість компакт-дисків. Народився в селі Старосілля (зараз Мамаївці) Кіцманського району Чернівецької області. Закінчив Київську консерваторію, понад 50 років працював солістом Київського театру опери і балету. 2005-го отримав звання Герой України. 60 років одружений із філологом Галиною Макарівною. Син Андрій і онук Дмитро - філологи. Має 1,5-річного правнука

1. На війні вибухом на мене кинуло восьмеро солдат. Своїми тілами врятували мені життя. Після бою їх відтягли - усі мертві. Насилу відкрив одне око, нічого не чую, не балакаю - контужений, але живий. Це було Господнє провидіння. Після госпіталю мене й таких самих нещасних хлопців завантажили у вагон і кудись повезли. Думали, на фронт, а виявилося - у тил, на Урал, на танковий завод. Там я, холодний, голодний - кукурудзяну кашу мастили технічним маслом - організував хор із 500 чоловік, і ми давали концерти.


2. Директор танкового заводу запропонував: "Дамо тобі направлення вчитися. Куди скажеш: у Москву, Ленінград". - "Ні, у Київ". Приїхав я до столиці нашої в куфайці, кирзових чоботях. Направлення вирішив нікому не показувати - хотілося, щоб приймали, яким є. Іду, сам не знаю куди, ніби хтось за руку веде. Від вокзалу піднімаюся до Бессарабки. Тоді на Хрещатик, а він зруйнований. Доходжу до філармонії. Перетинаю вулицю - і на Володимирську гірку. А там альтаночка. Сів. Тут Володимир, тут Дніпро! Тут і буду ночувати. Доки здавав екзамени до консерваторії, чотири дні там жив, у тій альтаночці. І скільки мене в житті водило по світу, кращого за Київ міста не зустрічав.


3. Дружив із батьком поета й композитора Володимира Івасюка - Михайлом. Був дуже розумним чоловіком, знав три мови. Сидів у сталінських таборах, потім викладав в університеті. Володя був, як він, - вроджений інтелігент. А в юності з ним трапилася така історія. Коли він, медаліст, закінчив школу, на випускному з друзями трохи випили вина. Йшли по вулиці, співали. І раптом комусь стрельнуло в голову закинути кепку на пам'ятник товаришеві Леніну. А як знімали картуза, незакріплений постамент рухнув. На Володю завели кримінальну справу, хотіли вигнати з комсомолу. Зрештою розібралися, але у відмінника в атестаті з'явилися четвірки. До вузу тоді так і не поступив - донесли.


4. Григорій Вірьовка був золотою людиною. Часто брав мене в концерти, щоб я міг поспівати. Якось кажу йому: "Не можу виходити на сцену, на штанях ззаду латка. А стипендія нещасна". Він сміється: "Нічого страшного, виходь на авансцену, посміхайся,  співай, а потім задкуй-задкуй - і за куліси". Так я й робив. Потім викликає до себе: "На гроші, купи собі костюм". Навпроти консерваторії був комісійний магазин. Ніколи туди не заглядав, а тут іду на сьомому небі від щастя, дивлюся: висить костюм темно-зеленого кольору. Поміряв - як на мене шитий. Купив до нього червону краватку й чеські туфлі.


5. У Києві я винаймав куточок в однієї жінки. Згодом переселився до гуртожитку, але до неї заходив у гості. Раз відчинила красуня-дівчина: "Хазяйки нема", і двері хлоп - перед самим носом зачинила. Що ж це, думаю, таке? Завжди подобаюся дівчатам, а тут? І покликав її на побачення. Так із Галею ми вже 60 літ разом.


6. Григорій Вірьовка взяв мене до Москви на 70-річчя Сталіна. Я на третьому курсі вчився. Виступили в театрі, у правій ложі сиділи Мао Цзедун і Сталін. Після концерту до Вірьовки підходить якийсь чиновник і питає, хто може виконати для вождя кілька  українських пісень. Григорій показав на мене. Вирішив заспівати "Дивлюсь я на небо". Ця пісня якраз подобалася Сталінові. Мене привели в Кремль до Георгіївської зали і вчать: "П'ять кроків уперед, п'ять направо, там рояль, акомпаніатор - співайте". Я так дрейфив, що мені аж погано стало. Повна зала людей, світло вдарило в очі. І от заспівав. Піднімається Сталін: "Где работаешь?" - "Я - студент київської консерваторії". - "У кого учишься?" - "У Івана Паторжинського". - "Славний певец, поклон ему передай. Что еще споешь?" Я видав: "Если на праздники с вами встречаются несколько старых друзей, припоминается все, что нам дорого. Песня звучит веселей. Тост наш за Родину, тост наш за Сталина, выпьем и снова нальем!" Уся зала підхопила. Сталін каже: "Садись, покушай". Я сідаю, дрижить рука, відкушую від крихітного пиріжечка, і мені застряє в горлі. До мене підійшли: "Если не хотите, можете идти". Дали із собою дві сумки: одну з випивкою, іншу з закускою. Ми з Вірьовкою цілу ніч сиділи. Тоді вперше спробував улюблене вино Cталіна хванчкара. Мені тоді передали: якби не був студентом, отримав би звання народного.


7. В Африці, куди поїхав на гастролі, вождь одного племені запросив у гості. А в нього понад 100 жінок, усі красуні, майже не одягнені. Поспівав я, і тут вождь пропонує мені від коханої дружини в подарунок узяти дитину. І показує хлоп'я років трьох. Перекладач: "Не можна відмовлятися, такі традиції". Мати рідна, що ж робити? Кажу: "Буду назад із гастролей їхати, візьму". Повернувся додому, а тут дзвонять і повідомляють, що хлопчика з Африки вже привезли в Україну. Ми з дружиною вже давай думати, як його назвати, коли виявилося: це хлопці з міністерства культури мене розіграли.

8. Повезло, що любили наші вожді. Часто це допомагало уникнути неприємностей. 1962 року в Канаді на гастролях мені пообіцяли безкоштовно зробити "голлівудську посмішку". Кажуть: "Затримайтеся на два тижні, щоб устигнути". Я - заяву послу. Але дозволу так і не отримав, бо його десь на місці не було. Вертаюся додому - викликають у райком партії: "Залишитися хотів? Батьківщину продати?" Ну, думаю, все. Але Микита Сергійович заступився. Дуже вже він любив пісню "Рідна мати моя". Я завжди співав для нього не менше трьох разів підряд. За Хрущова я отримав звання народного артиста. А зуби в мене так свої і лишилися.


9. Моїм сусідом був секретар американського посольства. Їздив на машині Buick. Завжди я нею любувався, біля будинку нашого стояла. А закінчив він каденцію і каже: "Пане Гнатюк, купіть. Продам вам, як у Америці, недорого - за 10 тисяч". - "Ні, не маю". - "То віддам дешевше". Зараз не знаю, що з нею робити, їжджу рідко. У мене дача на хуторі Майсин, 140 кілометрів від Києва, на межі Полтавської, Київської та Черкаської областей. Там близько 30 хаток. Така глухомань! Вибирав місце з дозиметром. Поклав на городі, а сам працюю. Він на "нулі", я підходжу - стрілка рухається. Значить, у землі радіації нема, а в мені є.


10. При Союзі з однією зарубіжною оперою мав дурість підписати контракт. Думав: я - вільна людина, підпишу, приїду раз у півроку, проспіваю дві-три вистави, і все. За два спектаклі мені 10 тисяч доларів дали. Виступив раз, високі відгуки за кордоном. Приїжджаю до Москви. Мене зустрічає людина: "Їдьте прямо в Держконцерт. До готеля не заїжджайте". Кажуть: "Де ваш гонорар?" - Дістаю з нагрудної кишені. - "Забрать!" - "Віддайте хоч 400 доларів", - прошу. - "Ні, ви наказані". Так от рідна країна дякувала, для якої я заробляв мільйони.

Зараз ви читаєте новину «"Поспівав я, а вождь пропонує в подарунок дитину від своєї дружини" - 10 спогадів Дмитра ГНАТЮКА». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 928
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода