Ексклюзиви
Четвер, 03 березня 2011 14:13

"Пес намагається вас ніби поцілувати не тому що любить, а тому що голодний"

 

Сергій КЛОЧКО, зоопсихолог, 54 роки. Закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Шевченка. Працював в Інституті зоології, вивчав поведінку тварин у лабораторії фізичної етології. Викладав хімію і біологію в школі. Був провідним науковим співробітником у Національному антарктичному центрі. Три роки працює заступником директора комунального підприємства "Притулок для тварин" у місті Бородянка під Києвом. Викладає зоопсихологію на курсах Кінологічного клубу України. Одружений. Має дорослих дочку й сина

Офіційно в нас професії "зоопсихолог" немає. За радянських часів етологія, наука про поведінку тварин, як генетика і кібернетика, вважалася "продажною дівкою імперіалізму".

Мрія мого дитинства - купити німецьку вівчарку. Але в ті часи таке цуценя коштувало 40 карбованців - колосальні гроші. До того ж, її потрібно було примусово віддавати на муштру до армії. Багато власників ішли в армію зі своїми псами і разом поверталися. Собак для державних структур виховують дресирувальники. А щоб розібратися в психології домашнього пса, потрібні зоопсихологи. В Європі й Америці це давно визнана професія.

Дресирування собаки на майданчику мало впливає на його поведінку в сім'ї. Він навчиться сидіти, лежати, долати перешкоди, а вдома зненацька вкусить.

Не можна собаку виховувати, як в армії. Простий приклад: дресирувальники вчать собак ходити ліворуч від господаря, бо в солдата в правій руці має бути автомат. Але ж у нас правосторонній рух. Уявіть собі: я йду вам назустріч, ліворуч у мене собака, така махіна. Ви будете проходити поруч з моїм собакою. Навіть якщо він у наморднику, як ви почуватиметесь? Тому собака має йти праворуч. Його треба вести, відділяючи собою від людей, які йдуть назустріч.

Для собаки це також має значення. Вони спілкуються мовою поз і рухів. Буває, стоїш, із кимось розмовляєш. Твій собака візьме і влізе між тобою і співрозмовником. Не гарчить і не кусається. Просто стає. Всі кажуть: він хоче уваги. Насправді це не брак уваги. Така поведінка називається "розділ". У собак є жест: коли дві особини ставляться одне до одного насторожено, то третя підходить і між ними стає. Те саме собака робить з людиною.

Тому, коли я веду пса праворуч, моє тіло подає йому сигнал: не будь агресивним до людей. Якщо ж він іде повз пішоходів, то може робити, що хоче - так він розуміє. Тож, коли хтось йому не сподобається, може кинутись.

Ви бачили, як собаки наближаються одне до одного? Намотують кола, обнюхуються, навіть термін є "підхід по дузі". Ніколи не підступають фронт-фронт, як ми. Відкритий погляд для них означає виклик і агресію.

Коли хочете погладити собаку, не нахиляйтеся над ним, бо сприйме як загрозу. Часто собака кусає у відповідь на цей рух, в кращому разі просто забирає голову. Якщо ви нависли над псом, та ще й рука зверху, це собачою мовою читається: "Я тебе буду зараз виховувати. Ти маєш припасти до землі в позі підлеглого". Спочатку простягніть руку на рівні його очей, дайте обнюхати. Подивіться, як зреагує. Якщо почне вихляти хвостом, можете почухати, а потім вже спокійно гладити по голові - вас прийняли.

Коли ваш пес у перші хвилини зустрічі кидається вам на шию і намагається лизнути, витримайте паузу. Проігноруйте це. Він зрозуміє, що ви домінант. А далі можете хоч по землі з ним качатися. Одразу почати його гладити - це показати: у мене статус такий самий, як і в тебе, роби зі мною, що хочеш. Можеш куснути або гратися. Він сприйматиме вас як рівного, і слухатися ваших команд не буде, хоч і любитиме. Собака підпорядковується лише тому, хто має право керувати її поведінкою. Не тому, хто годує, а тому, хто головний.

Якщо часто собаку гладити, він починає цього вимагати. Ми п'ємо чай, а він тикається мордою під лікоть: чухай мене, чухай, для чого ж ти тут іще потрібен? Собака тепер керує вами, а не ви ним.

Одна з помилок собачників: вважають, якщо пес підріс, його неодмінно потрібно спарувати, щоб не був агресивним. Господар, висолопивши язика, шукає йому суку. Через це підприємливі люди пропонують послуги: надамо вам суку. Але це злочин. Бо собака тече лише двічі на рік. Тож їй роблять укол, штучно викликають тічку і в'яжуть. Потім, щоб не завагітніла, роблять наступний укол - зрив. А це все порушує гормональний фон тварини.

Коли я веду пса праворуч, моє тіло подає йому сигнал: не будь агресивним до людей. Якщо ж він іде повз перехожих, то може робити, що хоче

Насправді, для здоров'я пса не обов'язково в'язати. Краще, щоб він узагалі не парувався, це нормально для собачої фізіології. Вони через це не страждають, як люди. Аби ваш пес був здоровий, його потрібно парувати або регулярно, або ніколи. Погано, якщо це зробили тільки раз чи два за життя. Мого знайомого пес вкусив за обличчя. Зводив на в'язку лише раз, а через півтора місяця отримав укус - пес вимагав ще. Спарювання дає собаці відчуття домінантності. Якщо ж це відбувається постійно, то пес звикає, і поводиться нормально.

Першопричина агресивної поведінки тварини - неправильне виховання. Помилково радять: бийте собачку по крупу газеткою. Крупного собаку можуть шмагнути шворкою. Та це неадекватний вплив на тварину. Буває, він уже 20 разів продемонстрував позу підлеглості, бо думає, що саме цього від нього зараз хочете, а ви все одно не відчепилися зі своєю газетою. Пес не розуміє, за що його б'ють і накопичує агресію. Відсмикуйте регулярно за поводок, якщо не туди йде чи хоче щось підняти, і пес зважатиме: "Щойно я суну носа в якийсь непотріб, мене смикнуть за нашийник". Раніше для цього використовували електрошокери: коробочка, два контакти й червона кнопка, навіть регуляції сили струму не було. Ними виховували собак.

Природний спосіб вплинути на пса - взяти його за щоку чи за холку і відтягнути від чогось. Йому не боляче, але цей жест він зрозуміє. Та бити тварину не можна.

Собаки значно керованіші, ніж коти. Бо коти - самітники. Вони роблять шкоду через стрес, коли лякаються. А покарання стрес тільки посилює.

Коли багато тварин живуть у маленькій квартирі, їм це шкодить. Бо починають ворогувати за територію. Мій кіт Оскар мав сина-красеня, але вигнав його з нашої дачі, вижив зі своєї території. Кіт пішов, може, потрапив до когось. А Оскар має кількох "дружин", батько всіх їхніх кошенят.

Психіка бійцівських собак непередбачувана. Коли виводили собак для боїв, то відточували в них так званий гейм, тобто здатність кидатися на противника без огляду, незалежно від породи чи статі.

Найбільш передбачувані - кавказькі й середньоазійські вівчарки. Це дуже давні породи - від 3 до 4 тисяч років, і людина на них не впливала. До прикладу, німецькі вівчарки набули свого нинішнього вигляду зо 200 років тому. Тому раджу всім кавказців. Їх вирощувало середовище, поведінку отарних псів легко передбачити, бо вони природні.

Найштучніші - бультер'єри, амстафи, пітбулі, англійський бульдоги. Останні не можуть народжувати без кесаревого розтину. Пітбулі не здатні спілкуватися з іншими тваринами, включно із собаками, бо виводилися винятково для боїв. Дуже небезпечно зустрічатися з таким собакою - ви не знаєте, як він поведеться. Він ніяк не демонструє своїх намірів.

Якщо на Заході такий пес коштує 10 - 15 тисяч доларів, то у нас ви можете подібного купити за 500 гривень. Зрозуміло, що про чистоту породи тут уже не йдеться. А значить, і про безпеку для людини. Це брак. В ідеалі бійцівський пес має бути стовідсотково лояльним до людей. Я зустрічав таких. Амстаф - страшна зовні тварина, велика потужна голова, здоровенні зуби, а за поведінкою - просто кішка. Це породна ознака такої собаки. Але таких чистих порід дуже мало.

Не купуйте бійців для захисту дому. Найкращі охоронці - вівчарки. У них природний інстинкт охорони. Її навіть не треба на когось травити.

Німецьких вівчарок дуже легко дресирувати. Вони практично розчиняються в господареві. 100 разів кидатимеш палицю в воду - і він сто разів за нею піде, адже це хазяїн жбурнув.

Якщо на вас напав хазяйський собака, треба завмерти, не робити різких рухів, не намагатися відбитися. Собака, коли вас атакує, працює на рукав. Бачить рукав - на нього кидається. Тож що є в руках - сумка, парасолька, портфель, плащ, взуття - виставляйте перед собою. Тільки не намотуйте, бо, звісно, прокусить. Треба тримати перешкоду, як плащ перед биком, на витягнутих руках. Запропонуйте собаці будь-що замість власної руки. Пес кусне те, що ви йому дасте. Його до цього привчили дресирувальники.

Якщо ж на вас мчить велика тварина типу кавказької вівчарки, з явним наміром вас завалити, найкраще - це спробувати заховатися. Бігти не можна, собака в чотири рази швидший за людину, все одно дожене. Якщо поруч є автомобіль, краще застрибнути на капот і потім на дах. Якщо машини чи дерева немає, то найефективніше - впасти на землю на живіт, схрестити долоні на шиї. Лікті закриватимуть голову, а долоні - шию. Собаки читають сигнали, така поза для них означає підлеглість, тож тварина втратить агресію.

Але це не стосується бійцівських собак. Бійцівські рвуть і тих, хто лежить, і тих, хто кричить. Їм однаково. Природні інстинкти людина в них зрізала повністю на генетичному рівні. Тож із бійцем такий фокус не пройде. Тут можна спробувати хіба що встигнути запхати у пащу псу замість себе свій портфель. Це якщо собака не дуже великий. Найчастіше бійцівський пес просто збиває з ніг.

Кого гусеня бачить в перші дві години свого життя, того і вважає мамою

Якщо йдеться про бездомних собак, головне - не тікайте. Дикі, на відміну від хазяйських, намагаються обгавкати людину, вигнати з власної території. Якщо вони побачать ваш страх, то атакуватимуть активніше. Станьте до них боком, не дивіться в очі, замріть. Якщо пес не відступає, нахиліться, наче хочете підняти камінь. Найчастіше цього достатньо. Пса як вітром здує. Задкуючи відходьте й ви. Не повертайтеся спиною. Бо у собак зі злобно-боязливою поведінкою є особливість: щойно опиняєтесь до них задом, одразу кидаються знову, кусають і відскакують.

Найгірша ситуація - якщо ви потрапили на собаче весілля. Там ніякі жести не спрацюють. Усі пси напружені й злі. Сука керує поведінкою всієї зграї. Якщо ви не сподобалися їй, напасти можуть цілим кодлом. Ні на що не зважають: можуть іти й під удар, і під палицю, й під камінь. Мотивація захисту самиці в них дуже сильна. Така тічка колись ледве не напала на мою маму. Вона школяркою ішла в селі до школи за кілька кілометрів від дому. Якби не нагодився сусід, не знаю, що було б.

Істеричний гавкіт маленьких шавок - це не погроза, а боягузтво. Такий песик не вкусить. Це він повідомляє іншим псам, що боїться.

Люди помиляються, якщо думають, що собака ніколи не покусає дитину. Насправді пород-няньок немає. Собаки чітко відрізняють дорослу людину й дитя. Малюк для них - нижчий рангом, тому нерідко вважають, що можуть його виховувати. А плекає пес людську дитину, як і власну - покусуванням за холку. Та сил не розраховує. Бо міцна собача шкіра з шерстю - це не вразливе людське тіло.

Ситуація: собака кусає бабусю господарів за ногу. Вона просто ходила по квартирі з кімнати в кухню. А пес лежав у коридорі й водив носом за її пересуваннями. Навіть досвідчені собачники гадають, що у тварини накопичилося роздратування. Та це не так. Просто бабуся для собаки явно не є домінантом, тому що з ним не гуляє і не годує. Тож пес дивиться: підлегла особина постійно наближається до його підстилки, нахабно вторгається на його територію, тож їй потрібно вказати, хто тут господар.

Коли приходите додому і пес намагається вас ніби поцілувати - це не тому що любить, а тому що голодний. Адже вожаки зграї після полювання приносять щось у зубах. Мовою природи це означає: поділися тим, що вполював.

Усі тварини мають період запам'ятовування. Його відкрив Конрад Лоренц, батько етології. Учений помітив, кого гусеня бачить в перші дві години свого життя - гуску, подушку, іграшку чи голову Лоренца - того і вважає мамою. Деякі надалі не могли жити з гусями. Не спарювалися з ними, віддавали перевагу подушці чи іграшці. У собак теж є такий період - 7 - 12 тижнів. Якщо ж цуцик народився на вулиці й до 3 місяців не знав людських рук, його ніхто не гладив, не чухав - він не буде домашньою твариною.

У собаки немає етичних норм. Для неї неважливо, чи правильно чинить її господар. Суттєво лише, що це її господар.

Пси рахуються з правом власності. Навіть якщо у найслабшого щось у зубах, то це - його. Цього у нього ніхто не відбере. Якщо хочете забрати щось у собачати, запропонуйте йому  заміну.

Не купуйте одразу кількох цуценят. Бо тоді вони орієнтуються один на одного, а не на людину. Знаю випадок, коли молоді пси сформували таку підліткову банду і дуже агресивно гралися. Одного разу через свою ігрову агресію вони порвали куртку на маленькій дочці господарів.

Коли обираєте цуценя, орієнтуйтеся на те, яке найкраще їсть: біжить до миски першим і не підпускає інших. Таке - вперте, а значить, не поступиться чужому і добре охоронятиме. Ще має бути нелякливе і приязне.

Зараз ви читаєте новину «"Пес намагається вас ніби поцілувати не тому що любить, а тому що голодний"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 864
Голосування Чим закінчиться зустріч Зеленського і Путіна?
  • Нічим. Все залишиться, як є
  • Україна піде на поступки Росії
  • Путіна переконають зупинити війну
  • Зеленський погодиться вписати особливий статус Донбасу у Конституцію
  • Президент зрозуміє, що з Путіним домовитись нереально. На Донбасі почнуть будувати стіну
  • Домовляться про газ, але не про Донбас
Переглянути
Погода