Коли Олесь Кусайкін востаннє

Відчував страх

2007 року, коли в Буковелі на лижах спускався з гори, наскочив на горбик – і мене викинуло на металевий стовп. Голову інстинктивно прикрив руками, зате ребра підставив. Устати не зміг. А вже кінець дня, поблизу нікого. Стало моторошно: невже залишуся тут до ранку? Теоретично, після закриття підйомника, рятувальники мають пройти по трасах, перевірити, чи немає травмованих. Але не факт, що завжди так роблять. До того ж був на боковій трасі, де людей небагато.

Спробував повзти – боляче. Потім з'ясувалося, що зламав сім ребер. Мене врятував хлопець, який теж спускався. Викликав рятувальників.

Такий страх пережив уперше. Років п'ять тому, коли переходив дорогу, мене зачепила дзеркалом машина. Впав, забив коліно, подряпав руки, але не злякався. Водій вискочив і став голосити. А я пошкандибав далі.

Був уражений

2010-го разом зі знайомим писав заявку на тендер для донецької фірми. Приятель – американець, знає англійську й українську. Попередив замовників: "Російської не розумію". І це спрацювало. Усі, душ 40, прислухалися. Хто не знав англійської, спілкувалися з ним українською.

 

Заробляв великі гроші

Проводив з американцями семінари для українських журналістів 1998-го. Я був фахівцем з інтернету – пояснював, як можна добути інформацію. За півроку заробив 6 тисяч доларів. Зарплати на основній роботі не одержував. Тоді багато людей ледь виживали. Повернув борги, купив комп'ютер і холодильник, оплатив комунальні послуги за кілька років. Більше такої суми в руках не тримав.

Спілкувався з повією

У Тернополі під час семінару. Перший такий досвід і останній. Жінки на реєстрації готелю вирішили, що я – американець, як і мої колеги. Опівночі прислали до мене дівчину. "Ви хочете гроші за моє задоволення?" – спитав її. – "Звісно". – "А якщо ви отримаєте його – мені заплатите?" Дама виявилася студенткою третього курсу дніпропетровського університету. Американці потім підколювали. Мовляв, зажав 50 доларів.

Пишався

П'ять років тому син купив матері дорогу сукню. Це мене потішило. Навчав його, що головне – здобути освіту. А він довів, що здатен ще й займатися бізнесом. Найбільше таке почуття відчував восени 1991-го. Працював у комітеті з підтримки В'ячеслава Чорновола на виборах президента. Якось йому стало погано – були проблеми з горлом. Дістали якісь ліки. Дружина Чорновола схаменулася: "А чим же ми годувати його будемо? Сухе він не зможе їсти". Спитав: "Що йому необхідно?" – "Він любить борщ". Подзвонив дружині, й вона приготувала страву. Привіз борщ у термосі на таксі.

Шкодував

Сьогодні вранці хотів поговорити з донькою. Але вона щось буркнула, і бажання відпало. Вкотре пожалкував, що не став для дітей другом.

Довго був упевнений, що батько мусить забезпечувати сім'ю грішми, а решту бере на себе дружина. Йшов на роботу о сьомій ранку і повертався об одинадцятій вечора. Інколи ночував в обчислювальному центрі. Кілька років їздив працювати на Північ. Це було помилкою.

Бився

Років п'ять тому в тролейбусі. Чоловік матюкався на весь салон. Я спробував угамувати. Але він, нетверезий, ще більше розійшовся. Почав на мене бочку котити. Довелося дати в пику. Далі взяв за комір і, коли водій відчинив двері, викинув його геть. Онука вчу: ніколи не бийся з п'яними, вони неадекватні. А сам не стримався.

Замолоду бився частіше. Якось на весіллі друга у студмістечку однокурсник почав агітувати до співпраці з КДБ. Сказав, буде моїм куратором, а я розповідатиму, хто, де, коли і що планує. Я був напідпитку і просто затопив йому. Він полетів зі сходів і більше не підходив.

Пережив переворот свідомості

1983-го на Кавказі познайомився зі студентами з Литви. Якось почув, що говорять незрозумілою мовою. Під'їхав, перейшли на російську. Коли попрощалися, мене щось пробило. Подумав: я – українець, але формальний. Вдома обговорив це з дружиною, і з лютого 1983 року вирішили спілкуватися тільки українською мовою. Думаю, тоді і став націоналістом. Значення цього слова взнав, коли побував 1998-го в Штатах і купив там оксфордський словник.

Почувався чоловіком

Учора. В онука зламався годинник – пошкодилось кріп­лення для ремінця й перестала працювати батарейка. А це був мій подарунок на Миколая. Дитина мовчить – не хотіла мене розстроювати. Я побачив, знайшов майстра і полагодив годинник.

×