У Берні два роки жив Альберт Ейнштейн із дружиною
– Швейцарія – дуже компактна, – розповідає стоматолог 43-річна Наталія Попова. Чотири роки тому переїхала до Берна з Києва. – За день можна спокійно перетнути. У країні чи не найдосконаліша залізнична система у світі. Між великими містами потяги ходять десь щопівгодини. Якщо взяти проїзний днів на п'ять, коштуватиме від 150 євро.
Берн вважають столицею країни, бо там – парламент. Самі швейцарці називають його "федеративним центром". Будівля парламенту відкрита для відвідувачів. Із галереї можна спостерігати за засіданнями. Перед ним – невеликий продуктовий базарчик.
Стара частина міста занесена до спадщини ЮНЕСКО. Якщо порівняти з серединою ХVІІ століття, архітектура не змінювалася. Швейцарці дуже строго ставляться до оформлення вікон, балконів і ґанків. Символом Берна є герань. Її можна висаджувати на балконах. Щороку проводять конкурс на краще їх оформлення. Балкони також прикрашають фігурками ведмедів. На дверях пишуть дати народження дітей і весіль. У сусідки на вікні – дата, коли вона овдовіла, і день народження чоловіка. У гірській частині будуватися треба так, щоб нікому не загороджувати краєвид.
Свекруха сварилася із сусідкою, бо в тої надто розрісся виноград, заважав її садові. Мерія постановила: або обрізати виноград, або виплачувати свекрусі компенсацію. Сусідка робить це щорічно.
Берн – німецькомовний. У ресторанах популярні німецькі страви. Багато пивних і сосисочних. Для туристів серед великих швейцарських міст він, напевно, найменш цікавий. Якихось захопливих розваг немає, до озер і гір – далекувато.
Найпопулярніше місце для туристів – годинникова вежа Цитґлоґґе. Перед кожною годиною запускається механізм. Справа від циферблата починається невеличка вистава. Кукурікає півень, виходить ведмідь, потім – знову півень. Є ще лицар, лев і Хронос. Двічі б'є у дзвін дурень. Видовище триває 4 хвилини.
У будинку № 49 на вулиці Крамгассе розташований музей Альберта Ейнштейна. Там фізик із дружиною жили два роки до 1905-го. Повністю збережена обстановка й вітальні, і спальні. Над застеленим ліжком – родинні фотографії. На третьому поверсі виставляють праці Ейнштейна й показують фільм про нього.
Місцеві жителі кілька разів на рік відвідують музей Пауля Клеє. Із 4 тисяч робіт, які є там, виставляють щоразу не більше 150. Мій чоловік був у музеї вісім разів. Він – найтехнологічніший у Берні. Багато експозицій розповідають про життя у країні у 1920–1930-х.
В Історичному музеї – понад півмільйона експонатів. Найцікавіший період – Середньовіччя: обладунки, одяг, побутові речі. Дуже багата колекція гобеленів. Також розкішні церковні предмети із Кафедрального собору Лозанни та Кеніґсфельденського абатства. На цей і Художній музеї бажано виділити цілий день. В останньому зберігають картини періоду Середньовіччя, є також твори Шагала, Матісса, Дюрера, Мунка, Ренуара.
Швейцарія – дуже дорога. Більшість родин їздять на закупи в сусідні країни. Середній чек у ресторані на двох – 100 євро. Зате можна пити воду з кранів.
Швейцарія має чотири офіційні мови – французьку, німецьку, італійську і ретороманську
У Швейцарії один із найнижчих рівнів злочинності у світі й легалізоване носіння зброї. 4,5 із 8 млн громадян мають зброю
Чоловіки в середньому одружуються у 31,8 року, жінки – в 29,5. Першу дитину жінка народжує в 30,4 року. Це – найпізніше з усіх країн Європи
Країна займає друге місце за тривалістю життя – після Японії. Серед чоловіків вона – 80,5 року, для жінок – 84,8
Наручний годинник винайшла у Швейцарії компанія Patek Philippe 1868 року. Її заснували два польські емігранти
10 національних швейцарських страв
1. Фондю вигадали альпійські пастухи. Гарячим густим супом грілися. Крім сиру, додають біле вино, спеції, часник і трохи кукурудзяного борошна. Подають у керамічних супницях, закріплених над спиртівкою. У суп вмочують шматки хліба й овочів. Однієї супниці вистачає на п'ятьох.
2. Папе водуа є національною стравою кантону Во. Картоплю та цибулю-порей тушкують кілька годин. Цибуля стає темно-золотистою. Подають із копченою свинячою ковбасою, нашпигованою капустою. Кожна ковбаса має сертифікат із номером.
3. Рьошті раніше була класичним сніданком фермерів із кантону Берн. Зараз страву подають просто замість гарніру. Терту картоплю смажать у великій кількості олії.
4. Базельський суп із підсмаженого борошна, за легендою, мала навчитися готувати одна дівчина – поки вийде заміж. Головні інгредієнти: борошно, масло, цибуля та бульйон із яловичини. За іншою версією, кухар забув на плиті борошно. Воно підгоріло. Додав туди бульйон і так з'явилася нова страва.
5. Раклет, як і фондю, готують із сиру. Плавлять його на маленькій настільній пічці-раклетниці. Коли достатньо підігріється, верхній розплавлений шар знімають і кладуть на молоду варену картоплю. "Раклет" із французької – зішкрябувати.
6. Поленту із тушкованою яловичиною їдять в італомовній частині Швейцарії. Кашу з кукурудзяного борошна довго варять на повільному вогні. Додають чабер. Запивають вином.
7. Рагу по-цюрихськи готують із телятини й телячих нирок. Обсмажують м'ясо в соусі із цибулі, масла, білого вина, вершків і грибів. Подають із рьошті, яєчними макаронами шпецле, рисом або картопляним пюре.
8. Тартіфлет – картопляна запіканка з м'яким французьким сиром реблошон. Найпопулярніша на гірськолижних курортах у регіоні Романдія. Картоплю ріжуть тонкими шматками, додають бекон, цибулю та сир. Сорт реблошон виробляють з XVI ст. Має горіховий присмак.
9. Макарони по-альпійськи варять у молоці – до півготовності. Варену картоплю ріжуть кубиками. Смажать цибулю. Змішують зварені в молоці макарони, натертий сир, картоплю й ставлять запікатися. Їдять із яблучним мусом.
10. Вашрен Мон-д'Ор – сезонний сир, який продають із вересня до квітня, коли в горах лежить сніг. М'який сир готують у селах кантону Юра з пастеризованого молока. Змішують із вином і часником. Пакують у дерев'яні круглі коробки з ялини. Їдять підігрітим із вареною картоплею.
8 
35413
Коментарі