Сергій ЄРМАКОВ, 38 років. Дизайнер, який шиє одяг haute couture . Всі його речі на 80 відсотків виготовлені вручну з ексклюзивних тканин. Через цукровий діабет втратив зір. Бачить п'ять відсотків лівим оком. Ніколи не презентує своїх колекцій на Українських тижнях моди. Мріє передати корсет для Мадонни, який створив два роки тому

Заміського будинку. Зрозумів це торік улітку, коли була шалена спека. Вікна моєї однокімнатної квартири виходять на сонячний бік. Зі ввімкненим кондиціонером спати не міг, бо одразу захворював. І мені було так некомфортно, що виставив квартиру на продаж. Хотів за неї 150 тисяч доларів. Але квартира не продалась, хоч і купив собі невелику ділянку в Безрадичах за 300 метрів від Ющенка. Поруч "Голубі озера". Вже намалював проект будинку на 160 "квадратів". У мене працюватиме кожен сантиметр. Великого дому не хочу, бо ці зайві метри тільки прибирати треба.

Вищого зросту. Хотів би бути на 10 сантиметрів вищий. Маю 167. Через це комплексую перед високими жінками. Зручно почуваюся лише на подіумі з моделями. А в повсякденному житті зараз старюся ходити з дівчатами свого зросту. Свєті Вольновій часто кажу: "Якщо ти взуєш підбори, я з тобою нікуди не піду. Ти сама шпала, а ще копита взуєш. Я тобі в пуп дихаю. Не піду". Але що Бог дав, те і є. Як Звєрєв на підбори ставати не збираюся.

Спокою. Набридли тусівки. Колись ходив на вечірки щодня, як на роботу. Мій піар-менеджер вважав, що це корисно для іміджу. Зараз не виходжу нікуди. Набридло. Все одно повсюди все однакове. Захотілося спокою. Можливо, це з віком приходить. Я краще щось приготую вдома, чи запрошу друзів або пограю із собакою врешті-решт.

Власного одягу. За останні два роки нічого собі не пошив. Хотів би мати класичні піджаки, але спортивного стилю і побільше білих сорочок. Торік навіть нічого собі й не прикупив. Майже 80 відсотків свого гардероба пороздавав знайомим.

300 тисяч доларів. Стільки коштує участь в Паризькому тижні моди. П'ять років тому мою колекцію на диску побачили в Парижі й одразу сказали: "Пацан талановитий, давайте його до нас". Всесвітні універмаги також готові купувати мій одяг, але я не маю на це грошей. Кожна колекція обходиться в сотню тисяч доларів. І все, що заробляю, вкладаю назад у сукні. От і вийшло так, що в кросворді розгадав усі букви, а слово прочитати не можу.

Шити сукні для Голлівуда. Мабуть, не за горами час, коли працюватиму в Голлівуді. Якось на моєму показі в Нью-Йорку побував продюсер фільму "Аліса в країні чудес" Тім Бертон. Потім каже мені: "Шкода, що не знав вас до цього часу. Бо ваші сукні точка в точку лягають у сюжет фільму". А вони запросили Жана-Поля Ґотьє, який коштує сотні тисяч доларів.

Зору. Хотів би мати, хоча б 50 відсотків зору. Зараз бачу тільки на одне око і тільки на 5 відсотків. Але цього достатньо, щоб орієнтуватися в просторі й бачити силуети. Можу відрізнити червоний від зеленого. Коли роблю колекції - малюю прямо на манекені, потім уже колеги допомагають. Та через поганий зір маю блискучу пам'ять. Пам'ятаю всі зарплати, які кому заплатив за останній рік і всі телефони клієнтів.

×