Ексклюзиви
Середа, 10 жовтня 2018 12:11

Хлопець став на коліна, перехрестився й поцілував хустку

ДЕСЯТЬ хусток із колекції Людмили Грабовенко

1. Перша

Купила на першу зарплату 1973 року. Вона була величезна, бузкового кольору. Коли молодша сестра побачила її, і собі таку ж захотіла. Ми поділили навпіл – розмір давав можливість. Після цього я сказала: в нашій родині буде багато хусток. Почала їх колекціонувати.

2. Мамина

Мама померла понад 10 років тому. Хустка перейшла мені у спадок. Вовняна, має різнокольоровий візерунок на чорному тлі. Мама часто накидала її на плечі, коли було прохолодно. Я роблю так само.

Коли готувала в Києві свою першу виставку, хвилювалася. Та напередодні побачила сон. Ніби прийшла у школу, де працювала мама. Шукаю її, але не знаходжу. Раптом хтось каже: "Раїса Харитонівна – у класі. Проводить урок". Побігла туди. Мама сиділа за столом у білій хустці. Всі дівчатка теж були в таких. Зрозуміла: так мама благословила мене – і виставка пройде вдало.

  Людмила ГРАБОВЕНКО, 62 роки, колекціонер. Народилася 13 липня 1956‑го в селі Свято-Троїцьке Жовтневого району на Миколаївщині. Зараз – село Лимани Вітовського району. Батько був агрономом, мати – вчителькою української мови та літератури. Отримала фах бібліотекаря-бібліографа в Київському інституті культури імені Олександра Корнійчука. Завідувала бібліотекою в Університеті кораблебудування імені адмірала Степана Макарова в Миколаєві. До Києва переїхала наприкінці 1990-х. Працювала журналістом. Зараз – заступник генерального директора видавничого дому ”Справи сімейні”. Буває в зоні операції Об’єднаних сил, відвідує бійців у госпіталі, допомагає родинам переселенців. Хустки колекціонує з 1973 року. Має кілька сотень. Купує й отримує в подарунок. Зібрала 200 вишитих рушників. ”Всі речі зберігаю у шафі. Двічі на рік провітрюю їх – на сонці й на морозі”. Улюблений письменник – Тарас Шевченко. Захоплюється кулінарією. Любить готувати голубці й пироги. Заміжня. Має сина, невістку й онука. На фото: Колекціонерка Людмила Грабовенко тримає вовняну хустку, яка дісталася їй у спадок від матері Раїси Харитонівни. Жінка працювала вчителькою української мови та літератури. Померла понад  10 років тому
Людмила ГРАБОВЕНКО, 62 роки, колекціонер. Народилася 13 липня 1956‑го в селі Свято-Троїцьке Жовтневого району на Миколаївщині. Зараз – село Лимани Вітовського району. Батько був агрономом, мати – вчителькою української мови та літератури. Отримала фах бібліотекаря-бібліографа в Київському інституті культури імені Олександра Корнійчука. Завідувала бібліотекою в Університеті кораблебудування імені адмірала Степана Макарова в Миколаєві. До Києва переїхала наприкінці 1990-х. Працювала журналістом. Зараз – заступник генерального директора видавничого дому ”Справи сімейні”. Буває в зоні операції Об’єднаних сил, відвідує бійців у госпіталі, допомагає родинам переселенців. Хустки колекціонує з 1973 року. Має кілька сотень. Купує й отримує в подарунок. Зібрала 200 вишитих рушників. ”Всі речі зберігаю у шафі. Двічі на рік провітрюю їх – на сонці й на морозі”. Улюблений письменник – Тарас Шевченко. Захоплюється кулінарією. Любить готувати голубці й пироги. Заміжня. Має сина, невістку й онука. На фото: Колекціонерка Людмила Грабовенко тримає вовняну хустку, яка дісталася їй у спадок від матері Раїси Харитонівни. Жінка працювала вчителькою української мови та літератури. Померла понад 10 років тому

3. Хустка, що врятувала життя

Позаторік мала велику виставку в столичному Українському домі. Жінка з села Семиполки Броварського району на Київщині привезла двоколірну хустку із гобеленової тканини. 1933 року її матір із 9-місячною дитиною вивезли в Архангельську область. Була зима. Жінка закутала маля хусткою. Та, коли вони вийшли з потяга, якийсь чоловік її зірвав. Дитина могла загинути. Інша жінка крізь натовп кинула їй свою хустку. Сказала: "Вона дісталася мені від прабаби. Загорни дитину, врятуй їй життя". Мати притулила малюка до грудей, а зверху прикрила хустиною. Дитина вижила.

Хустка прикрашена турецьким візерунком, який грає на сонці. Стара, але кольору не втрачає. Пошита із цупкої тканини. Гріє і не пропускає вітер.

4. Рожева газова

Такі були популярні у 1960-х. Її разом з іще однією – білою з різнокольоровими квітами – переслав один чоловік із міста Дубай в Об'єднаних Арабських Еміратах. Його батько навчався в Україні. Тут познайомився з дівчиною. Закохався і повіз із собою. Вона на згадку про батьківщину взяла дві хустинки. Все життя мріяла повернутися, але могла приїздити лише на кілька днів у гості. У посилку її син вклав листа: "Хай душа моєї мами хоч хусточками повернеться до Батьківщини".

5. Із саморобними френзликам – китицями

Кілька років тому мала виставку в Ромнах на Сумщині. Ввечері один відвідувач спитав, чи довго ще тут буду. Відповіла: годину. Він попросив: "Затримайтеся на півтори. Я встигну". За цей час поїхав у село і повернувся з хустиною, яка належала Олександрі Деревській. Під час війни вона дала прихисток 47 сиротам. Виростила їх і вивчила. Той чоловік був одним із її синів. Коли наступного разу потрапила в Ромни, пішла до неї на могилу.

6. Хустка, що здійснює бажання

2014 року подарувала родина Куденків із Вінницької області. Захотіли, щоб хустка та її історія збереглися. Передали через мою подругу Світлану Винограденко. Їй розповіли: "Це майже чарівна хустка. Її берегли 12 поколінь нашої родини". Вона може виконувати бажання. Якось на мою виставку приїхав чоловік. Розповідав, що 17 років у шлюбі, а дітей немає. Порадила покласти праву руку на цю хустку і загадати найзаповітніше бажання. За деякий час він подзвонив: "Моя дружина при надії". Коли пішов поголос про хустку, подивитися на неї приїхала жінка. Зайшла в Український дім, де я показувала колекцію, і рушила просто-таки до неї. Коли спитала, як знала, що це саме та, відповіла: "Відчула".

Хустка вовняна, вишита простими нитками. Їй понад 300 років, однак вишивка не вицвіла. Коли показувала цю хустку військовим у зоні ООС, один хлопець став перед нею на коліна, перехрестився, поцілував, а вже потім загадав бажання. Після цього попросив: "Не забирайте її. Мій товариш зараз на чергуванні. Хочу, щоб і він загадав бажання".

7. Із Сінного ринку

Перед війною мій дідусь подарував бабусі чорно-білу хустку в дрібну клітинку. 19 грудня 1944 року він загинув. Із того часу бабуся постійно запиналася його подарунком. Сама поставила на ноги чотирьох дітей. Перед смертю попросила, аби ту хустку поклали їй у домовину. Її волю виконали. А я після того захотіла мати подібну.

Вісім років тому перед Великоднем поїхала на ринок. Ноги завели мене в інший ряд. Дивлюся – сидить схожа на мою бабуся. У руках тримає чорно-білу хустку, про яку я мріяла. Неношена, ще з цінником. Жінка розповіла: "Приїхала до доньки в Київ. Узяла речі, які вже не носитиму. У столиці вирішила продати їх". Заплатила за хустку більше, ніж власниця просила. Коли спитала, як її звати, відповіла: "Марія". Таке ім'я мала моя бабуся.

8. 1936 року

Передала родина Романових із Харківської області. 1936 року їхній батько подарував хустку дружині. 1941-го відправився на фронт. Невдовзі прийшла звістка, що зник безвісти. Жінка не вірила, що чоловік загинув. Брала цю хустку й казала: "Вона – тепла. Значить, мій чоловік живий. Він обов'язково повернеться". За кілька років так і сталося.

9. Маленька квітчаста

Отримала у дар від родини киян Грабових. Їхній дід воював. Наприкінці 1944-го опинився в Австрії. Саме в цей час його сестрі мало виповнитися 18 років. Вирішив придбати подарунок. Обрав із квітами, бо букет вручити сестрі не міг. Передати хустку до Києва під час війни було важко, але він зумів. Хустка якісна: краї не торочаться, малюнок не вицвітає.

10. Подарована за прийом на роботу

1937 року в одному селі на Київщині базувалася військова частина. Місцева жінка пішла до дружини когось із начальників. Попросила: "Візьміть мене на кухню працювати. Грошей немає, а в мене четверо дітей, треба поставити на ноги. Я за це вам подарую свою хустку". За кілька років військова частина змінювала місце розташування. Нова власниця хустки повернула жінці подарунок: "Вона має залишитися у вас".

Зараз ви читаєте новину «Хлопець став на коліна, перехрестився й поцілував хустку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1547
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода