Бурштин, з якого так і не зробили прикраси

Декілька камінців бурштину зберігає 54-річна Олена Парчук з міста Дубровиця на Рівненщині. Три більші – два круглі й довгастий – і жменю дрібних.

– На початку 1980-х батько Йосип Прохорович виорав на городі "сонячний камінь", – розповідає Олена Парчук. – Ми тоді й не знали, що воно таке той бурштин. На селі казали "янтар" або "смола". У кожного в хаті валялися такі камінці. Інколи кидали з дровами в грубку чи пічку – тоді хата наповнювалася ароматом хвойної смоли.

 

Бурштин – смола древніх хвойних дерев, що кристалізувалася без доступу кисню. Поклади бурштину на Поліссі утворилися близько 40 мільйонів років тому.

– Батько казав, щоб зробила собі сережки в ювелірці, – продовжує Олена Йосипівна. – Але ніяк руки не доходили. 1988-го в Дубровицю приїхали литовці. Поскуповували весь бурштин у людей. Декому заплатили стільки, що вони ніколи в житті таких грошей не мали. Відтоді всі чоловіки кинули роботу на землі й пішли з лопатами в ліси. Забули і про бульбу, і про худобу.

Сьогодні на Рівненщині – найбільше родовище бурштину в Україні. Щороку нелегальні старателі видобувають до 10 т цієї копалини. Продають скупникам у Польщу, Китай, ОАЕ. Ціна залежить від прозорості та кольору. 1 кг може коштувати понад $1 тис.

Олена Парчук каже, її камінці вартують не більше 400 грн. Аби огранити їх, відполірувати і вставити в оправу, потрібна щонайменше вчетверо більша сума. Передала їх доньці Євгенії, щоб та колись зробила собі прикрасу.

×