7 фотоапаратів із колекції Костянтина Жданова
1. Найстарішому фотоапарату – 120 років. Його власник, Йосип Литвак, колись був фотографом у Хмельницькому. Виїхав в Ізраїль. Син лишився в Україні. Має мережу магазинів, продає фотоапарати "Кодак". Він відреставрував цей апарат. Він – робочий, але на ньому не залишилося пальців його прадідів і дідів. А це – найцінніше у старовинних речах. Якби на апараті була фарба ще тих часів, то цінувався б дорожче. Він стояв у фотостудії сина. На нього вішали капелюхи. Власник передав нам на тимчасове зберігання. 1904 року цей фотоапарат коштував 300 рублів. За ці гроші можна було купити кам'яний будинок.
2. Чекав вісім років – щоб мені продали "Лійку". Це німецький фотоапарат, трофейний. До України потрапив під час Другої світової війни. Знайшов його в місті Городок під Хмельницьким. Ми працювали там з одною жінкою – Світланою Георгіївною. Її батько був підпільником. Якось вони розгромили німецький штаб. Хтось прихопив собі радіолу, хтось – мотоцикл. А батько Світлани Георгіївни – фотоапарат. Заплатив за нього 120 доларів.
3. Аерофотоапарат 1949 року випуску стояв на штурмовику Іл-2. Такими з повітря знімали позиції ворога. Цей екземпляр участі у війні не брав. Дізнався про нього з документального фільму "Сталінград". Помітив, як дядьки з літака витягли такий фотоапарат. Потім розшукав книжку колекціонера Сергія Рижкова, де був його опис. Купити мені його запропонував військовий льотчик. Сказав, апарат списали і він його забрав. Довго не могли зійтися в ціні. Коли трапляються дуже вперті люди, а річ мене цікавить, влаштовую аукціон: сьогодні даю
500 гривень, завтра – менше на 250 гривень, післязавтра – на 125. Це діє. Льотчик продав на третій день.
4. Професійний фотоапарат ФЕД уперше був зроблений в Україні 1932 року. Таких є 10 у світі. По два – в Японії, США, Канаді та Україні, по одному – в Німеччині й Польщі. Якось подзвонив дідусь і сказав, що хоче продати ФЕД. І що на ньому написано "Комуна імені Дзержинського, місто Харків". Я ніч не спав. Зацікавився, звідки фотоапарат. Чоловік розповів, що його батько був безпритульним. Таких чекісти збирали на вокзалах і відправляли на примусові роботи. Коли тікав звідти, прихопив фотоапарат. Але він був без об'єктива. Підходящий шукав два роки. Такі фотоапарати робили вручну лобзиком. Кожен отвір – різний. Корпус із дюралевої труби.
5. Фотоапарат для спецслужб під номером "585" використовували розвідники. Апарат плаский. Збоку є пусковий важіль. Усередині – дві лампочки й об'єктив. Ним можна було копіювати плівки й документи.
6. Камера чергова – з витверезника. Цим апаратом фотографували алкоголіків. У ньому стоїть звичайна "Чайка" з електромотором. Давала можливість ставити плівку на 36 кадрів. Її ділили навпіл. Фотоапарат робив 72 кадри. Знімки були поганої якості. Їх клеїли на стенд із написом "Вони соромлять наш мікрорайон" чи "наш завод". Але процес фотографування цікавий. Кнопка пуску була виведена на підлогу. Коли алкоголік натискав педаль, угорі вмикалася лампочка. Апарат у цей момент робив фотографію. Придбав його на з'їзді антикварів за 150 гривень.
7. Камера РФК 5 – кінокамера і фотоапарат одночасно. Робить тисячу кадрів на секунду. Такі використовували під час випробувань, у тому числі ядерних. В іншому режимі камеру можна було налаштувати на один кадр на годину. Її мені приніс антиквар на прізвисько Міша Рижий. Віддав за 150 гривень. Казав, що привіз із Кам'янця-Подільського. Де знайшов – не знаю. Цю спецтехніку в магазинах не продавали.
2 
35413
Коментарі