Ексклюзиви
Четвер, 16 вересня 2010 13:06

Вузький матрац посварив із друзями

Автор: малюнок: Анна ІВАНОВА
 

Із дружбою, як із китайською порцеляною. Спробуй щось не туди покласти чи, не дай Боже, перечепити - і вважай отих мисочок і чашечок, друзів та подружечок у тебе ніколи й не було. Щезли. Побилися на друзки. Здавалося б, справжня дружба - тверда, як криця. А справжніх друзів, тих, що не розлий вода, ніщо не посварить. Та припиніть оцей наїв! Подивимося правді у вічі.

Запросили ми якось у гості своїх друзів п'ятирічного розливу. І ми, і вони вже собаку з'їли на ґанджах і болячках одне одного. Хай навіть і на хруща хтось із нас обернеться - нікого це не здивує. Тож усе йде за планом. Випили вина, потеревенили, кіно подивилися. Час лягати спати. Ви стелите їм у сусідній кімнаті матрац (вибачайте, вузенький, маємо те, що маємо), а самі йдете до свого широкого сімейного ліжка в спальні. Аж ось друзі відмовляються спати на "якомусь-такому" матраці. Кажуть, замалий для двох. Просять "чемно з ними повестися" й покласти їх на тому самому сімейному ліжкові. "Жартуєте?" - кажемо. А вони вирячилися на нас, як на дурних, і сидять. Радимося з дружиною. Невже так заведено? Часи змінилися, а ми проґавили? Треба заґуґлить.

Google видає, що правила поводження з гостем не змінилися з кінця ХІХ століття, відколи в Петербурзі надрукували книгу про хороші манери. А там ідеться про те, що коли немає кімнати для гостей, її має замінити ваша спальня. Кімната для гостей у нас є, тільки з вузьким матрацом. Та й справа не у визначеннях, а в тому, що тобі здається очевидним. Усе  життя ти знав, що хліб - це хліб, а виявилося, що то - НЛО.

Порадилися з дружиною й вирішили: хай буде по-їхньому. Але осад у душі залишається, і, як не крути, не спиться. Лежиш собі й думаєш: хто правий, а хто винуватий. Аж раптом розумієш, що ви - люди, а вони - інопланетяни. Що ви і ваші друзі, геометрично кажучи, перебуваєте в різних площинах, які не те що не перетинаються, а навіть перебувають у різних просторах.

Ви, мабуть, скажете: та не всі гості мають бути друзями. Не всі. Та коли ти звив власне кубельце - дім, сім'ю, то понад усе в ньому хочеш бачити навіть не рідню, а друзів. Усіх інших уособлює великий незваний татарин із чорними, як сажа, вусами й очима, як у лисиці. Адже запросити до своєї хати - усе одно, що дозволити комусь нишпорити твоїми шухлядками. Або влаштувати безкоштовне піп-шоу, коли крізь вічко в стіні охочі спостерігають за інтимною сценою. Гостинність, насправді, то велика честь, яку хороший друг - і гість - неодмінно вшанує.

Автор: малюнок: Анна ІВАНОВА
 

Мені здається, що оцю гостинність хазяїна й оту шану з боку гостя європейці-американці об'єднали в слові - "толерантність". І проявляється вона в поводженні як із друзями, так і з незнайомцями.

Товариш завів собі дівчину й почав приводити її до хазяйської хати. На тому дружба скінчилася. Бо перестав шанувати гостинність господарів

Товариш розповів таку історію. Колись він на півроку їздив до Бостона, і мусив шукати житло. Врешті познайомився з чоловіком і жінкою, обом за п'ятдесят, які взяли його до себе. Вони подружили. Пригощали вечерею, влаштовували посиденьки. А він час від часу допомагав їм по господарству. Через місяць навіть перестали брати з нього гроші за житло. Натомість товариш вигулював їхніх собак, годував папуг і ящірок. Одним словом, гостював, як у бабусі на селі, і почувався, як удома. Аж ось завів собі дівчину й почав приводити її до хазяйської хати. На тому дружба й скінчилася. Бо порушив неписані правила - шанувати гостинність господарів. А вийшло: пусти свиню за стіл, вона й ноги на стіл.

- Вас тепер двоє, плати й за неї.

І мій друг платив. Але його дружні стосунки з господарями зіпсувалися. Він образився, а вони вже йому недовіряли.


Дружба передбачає рівновагу. Спробуй-но її порушити, і все пропало. Як у канатохідця: сяде сорока на палку - і він уже летить униз головою. А втримати рівновагу можуть або дві сороки, або жодної.


Мій батько добре лагодить машини. У моєму віці їздив уже на самозбірному всюдиході й будував літак за журналом "Юний технік". Але так і не побудував, бо одружився. Та хист до технарства не втратив. Цим і досі користуються його друзі. Адже хто, як не друг, порятує тебе в тяжку хвилину? Витягне із зашморгу, протягне руку, коли падатимеш у Дніпро з кручі, і, "за старою дружбою", відремонтує твою машину? А як відмовить у помочі, то який же з нього друг?


Відколи себе пам'ятаю, батько жодного разу не відмовив. Не їхав у заплановану сімейну поїздку до лісу по гриби, приходив додому поночі. А якось навіть запізнився на кілька годин на власний день народження.

- Привіт, друже. Виручай. Зламалася машина. У 60 кілометрах від Чернігова.

- Чекай. Зараз приїду.

- Агов, Миколо. Як справи? У мене тут двигун барахлить. Можеш глянути?

- Приїжджай, подивимося, що там сталося.

І прикро мені не від того, що тато не міг відмовити, а тому, що його друзі про це знали. Знали, що відкладе власні справи й по-дружньому їм допоможе. Швидко й безкоштовно.

Носиться мій батько зі своєю дружбою, як із писаною торбою. Упевнений, на душі йому від того не легко. Як і мені. Сиджу я тепер у кімнаті для гостей, дивлюся на той вузенький матрац, де мали спати мої друзі, і думаю: може, викинути його й купити широкий диван?

Зараз ви читаєте новину «Вузький матрац посварив із друзями». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 888
Голосування Андрій Шевченко залишить збірну України після Євро-2020?
  • 1) так, разом з італійськими помічниками перейде до "Мілана"
  • 2) ні, захоче зіграти як тренер на Кубку світу-2022
Переглянути
Погода