Ексклюзиви
Понеділок, 19 серпня 2019 16:21

"Спочатку треба стати щасливим самому, а вже тоді допомагати іншим"

Ти нікому нічого не винен. Після повноліття життя залежить тільки від тебе. Найкраще, якщо зрозумієш, як бути щасливим, і перестанеш себе дурити.

Мій рід походить із Нормандії. Усі, хто мають це прізвище, – мої родичі. У Х столітті шотландський король запросив предка Саймона Фразе допомагати розбудовувати монархію на противагу Англії. Жорж Фразе – персональний лікар російської царської сім'ї. Разом із декабристами готував замах на царя Миколу І, був засланий до Сибіру. Прапрабабця Антоніна і прапрадідо Євгеній Фразе були серед засновників перших професійних театрів на території України, зокрема теперішнього Театру імені Марії Заньковецької у Львові. Хтось сказав, що в них неукраїнське прізвище. Тоді Євгеній додав суфікс "-енко".

Щастя – це стан внутрішньої гармонії. Але шанси на це врівноваження постійно зменшуються. Саме народження – вже кризовий процес. Потім тебе розхитують батьки, оточення й соціальна пропаганда – підмінюючи сенси. Людина це підхоплює і сама себе розхитує, бо інакше не вміє. І коли все доходить критичної межі, коли більше нема куди втікати від себе, отримує шанс почати розбиратися, змінюватися та стати щасливим.

Народження для дитини – це випасти з раю в пекло.

  Олександр ФРАЗЕ-ФРАЗЕНКО, 30 років, режисер, поет, музикант.  Народився 16 червня 1989 року у Львові. Батько працював будівельником, мати – домогосподарка. Навчався у початковій школі за канадською системою викладання, гуманітарній гімназії з ухилом в українознавство й англійську мову та в Українській академії друкарства на літературного редактора. ”Працював журналістом, редагував історичні, художні та філософські книжки, продавав машини, випускав глянцеві журнали, робив графічні та інтер’єрні дизайни, писав картини. Ніколи не причісував волосся. Вирізав лобзиком скелети комах і динозаврів, варив борщ і готував печінку в медовому соусі”. 18-річним опублікував вірші в журналі ”Дзвін” із передмовою перекладача, письменника Андрія Содомори. Видав 10 поетичних збірок, книжку перекладів віршів лідера американського гурту The Doors Джима Моррісона. В юності грав на гітарі та флейті в кількох рок-гуртах. Пізніше зосередився на вільній імпровізації й саксофоні. Записав майже 50 альбомів. Займається реп-музикою. 2013-го заснував продакшн-студію OFF Laboratory. Знімає художні та документальні фільми, музичні відеокліпи. Створив серію документальних стрічок про українських поетів-модерністів, зокрема ”Чубай”, ”Дім на сімох вітрах”, ”Акваріум в морі”. Колишня дружина Ольга Поворозник, співзасновниця OFF Laboratory, художниця і поетка. Має сина Езру, 2,5 року,  громадянин США. Улюблений фільм – ”Заповіт Орфея”  Жана Кокто, вірш – ”Найбіліший голуб злетів”  Пауля Целана
Олександр ФРАЗЕ-ФРАЗЕНКО, 30 років, режисер, поет, музикант. Народився 16 червня 1989 року у Львові. Батько працював будівельником, мати – домогосподарка. Навчався у початковій школі за канадською системою викладання, гуманітарній гімназії з ухилом в українознавство й англійську мову та в Українській академії друкарства на літературного редактора. ”Працював журналістом, редагував історичні, художні та філософські книжки, продавав машини, випускав глянцеві журнали, робив графічні та інтер’єрні дизайни, писав картини. Ніколи не причісував волосся. Вирізав лобзиком скелети комах і динозаврів, варив борщ і готував печінку в медовому соусі”. 18-річним опублікував вірші в журналі ”Дзвін” із передмовою перекладача, письменника Андрія Содомори. Видав 10 поетичних збірок, книжку перекладів віршів лідера американського гурту The Doors Джима Моррісона. В юності грав на гітарі та флейті в кількох рок-гуртах. Пізніше зосередився на вільній імпровізації й саксофоні. Записав майже 50 альбомів. Займається реп-музикою. 2013-го заснував продакшн-студію OFF Laboratory. Знімає художні та документальні фільми, музичні відеокліпи. Створив серію документальних стрічок про українських поетів-модерністів, зокрема ”Чубай”, ”Дім на сімох вітрах”, ”Акваріум в морі”. Колишня дружина Ольга Поворозник, співзасновниця OFF Laboratory, художниця і поетка. Має сина Езру, 2,5 року, громадянин США. Улюблений фільм – ”Заповіт Орфея” Жана Кокто, вірш – ”Найбіліший голуб злетів” Пауля Целана

Мій дід Стефко вважав, що матеріальне благополуччя треба показувати. Мав дві шафи з одягом. Носив білий костюм, вишиту краватку і червоні мешти. Замолоду їздив на кабріолеті BMW.

У школі я був крутим чуваком. Грав на гітарі, носив рвані джинси з ланцюгами, дружив із бандитами. Пізніше познайомився з поетом Віктором Небораком, а він мене звів із перекладачем, письменником Андрієм Содоморою.

Утікав із дому. Спершу жив у своєї дівчини, яка вчилася в Політехніці. Коли мене знайшла міліція, вистрибнув через вікно. Ночував на горищах, на сходах. Згодом деякий час жив у кримінального авторитета із Замарстинова (район Львова. – Країна). Нам обом подобалися рок-н-рол та ідеї нонконформізму (несприйняття загальноприйнятого порядку, правил. – Країна). За перші зароблені гроші купив у нього гітару. Звучала ідеально.

Одного разу я відмовився робити домашнє завдання з фізики й мама розбила мою гітару. Більше я з нею ніколи не жив.

Мати повинна зробити з дитини добру людину. Навчити співчуття. Батько має виховати риси чоловіка. Але зробити це вони можуть тільки власним прикладом.

Творчість – це коли тобі настільки нестерпний твій світ, що ти мусиш утікати з нього. Стаєш готовий будувати інші світи. Це для тебе необхідність і єдиний спосіб вижити. Раніше це й було моєю залежністю. Тепер, коли я прийняв свій реальний світ і став щасливий у ньому, творчість – це просто улюблена справа.

Раніше хотів, щоб мене помітили, полюбили. Але не хотів і не міг полюбити себе сам. Моя рання творчість – це відкриті рани, в які всім можна запихати пальці.

Років 10 тому із дружиною зробили тест на визначення ментального віку. Мені показало 42 роки, їй – 19. Після того в мене почалася криза середнього віку. Тільки недавно закінчилася.

Любов – це притягування двох людей із подібними неврозами.

Одружуватися в юному віці немає сенсу. Ти не знаєш, хто ти. У тебе купа проблем, нав'язаних батьками, школою, суспільством, телевізором. Коли ми з дружиною почали розвиватися й вирішувати свої проблеми, зрозуміли, що треба розійтися.

"Офіційний" шлюб – це ахінея. Суспільство хоче, щоб ти був рабом, тому вчить тебе питати дозволу на кожен крок. Хочеш перетнути кордон – отримай візу, хочеш зробити ремонт – дозвіл, хочеш любити – те саме. І цей дозвіл має дати тобі якась цьотка з причоскою й неприємним виразом обличчя. Природою так не закладено.

Жінка не буває ідеальна. Може бути лише така, яка тобі пасує зараз. Ідеальний – позбавлений усього людського.

Вирішив психологічні проблеми за допомогою синтезу філософії, психотерапії і творчості.

Можна дізнатися, що таке Бог, перелічивши все, чим Бог не є. Решта – це буде Бог.

Для щастя гроші не потрібні. Рік свідомо нічого не зароб­ляв, бо розбирався зі своїми проблемами. Гроші з'являлися самі собою, у тій кількості, в якій були потрібні.

Людина може бути батьком, дорослим або дитиною. Ці ролі міняються. В ідеалі треба прожити більшу частину життя у стані дорослого. Але так може й не статися.

Живу у Львові, Києві, Бостоні, Нью-Йорку. Всюди почуваюся вдома. Якщо комфортно із собою, то буде комфортно всюди.

Шкодувати про чиюсь смерть – егоїзм.

Це реально – вирішити проблеми без допомоги психотерапев­та чи друзів. Але людина за своєю природою – стадна істота. Потребує спілкування і взаєморозуміння.

Друг – це те саме, що й твоя пара, тільки без сексу. В іншій людині шукаємо те, чого нам бракує, що нагадує про нас самих. Що на вищий рівень комунікації підіймаєшся, то менше там людей. Але це інші люди. І ти чимраз менше залежиш від свого оточення.

Американський стендап-комік Дейв Шапел казав: "Вони хочуть, щоб ви були рабами, але залишалися живими й не вмерли. Саме тому у вас робочий день до 17:00. Якби він був до 18:00, ви повмирали б". Так от, в Україні робочий день – до 18:00.

Україна стане успішною, якщо на ключові посади наймемо спеціалістів із країн, що західніше від нас. І так проживемо сто років. Але вони повинні працювати за законами своїх країн.

Церква – це бізнес, як і політика. Ісус був проти церкви.

Дратують батьки, які обмежують своїх дітей. Кричать: "Чого ти весь брудний?", "Де ти поліз?", "Чого біжиш?" Бо дитина інакше не пізнає світ.

У дитинстві ображався на нелогічність і непослідовність. Коли вранці не можна, а після обіду – дозволяють. Коли кажуть: "Взувайся!", а взувають самі. Мій син самостійно взувається, може й хоче помити за собою тарілку. Навчаю самостійності й відповідальності. Він не влаштовує істерик, бо пояснюю раціонально й однозначно. Істерика – це коли ти безсилий, бо чогось не розумієш.

Усе відбивається на твердій матерії. У нас із братом проблеми зі спиною. Це через тиранічну матір. А в мене ще й поганий зір. Очевидно, не хотів бачити цього світу.

Купив у батька револьвер. Любив постріляти. Шумлять сусіди, я приходжу з пістолетом: "Чого шумите?" Тепер я проти зброї та насилля. Револьвер маю досі, бо не знаю, де продати.

Батьки віддали на карате кіокушинкай. Це найжорстокіший вид єдиноборств, розроблений для китайського спецназу. Можна вбити на розслабоні. Але філософія в тому, щоб уникнути бою. Якось ішов із жінкою по центру, а прямо на нас їде велосипедист. Я не зійшов із дороги, люб'язно сказав йому, що поряд велосипедна доріжка. Він замахнувся кулаком і, звісно, промазав. Я скрутив йому вуха, поклав на трамвайні рейки і попросив вибачитися.

Терпіти не можу лицемірних людей. Бо такою є мама. Я знаю, які гидкі речі ці люди здатні робити. Якщо ти добрий – будь добрим. Якщо поганий – будь поганим і не вимахуйся. Одною дупою на двох стільцях не посидиш. Світ усе збалансує, скільки б його не розхитувати.

Спочатку треба стати щасливим самому, а вже тоді допомагати іншим. Інакше ти обманюєш себе. В літаку перед зльотом говорять: "Вдягни кисневу маску собі, а тоді дитині".

текст: Ірина ЛЕВИЦЬКА, фото: Валерій ШМАКОВ

Зараз ви читаєте новину «"Спочатку треба стати щасливим самому, а вже тоді допомагати іншим"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1214
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода