Захоплююся тими, хто вранці завжди добрий. Де б узяти таблетку, щоб цього навчитися? У мене це не вбудований, а примусовий механізм. Прокинулася: так, секундочку, де ця кнопка? Клац! "Доброго ранку". Вчуся радіти в режимі постійного тренінгу.
Не буває поганих людей. Але буває, що людині – погано.
Головна загадка: чому люди, знаючи чого хочуть, роблять зовсім інше?
Найбільше шкодую, що не приїхала на пару годин раніше, коли помирав батько. Він був для мене еталоном – надправильним і надчесним.
Часом накочує: ех, класно було б стати хорошим пекарем і пекти смачний хліб, який люди купували б щодня. Але, стоячи біля конвеєра, не зможу почуватися щасливою.
У якийсь момент перестала розділяти, де я – тренер, а де – дружина й мама. Закінчувала тренінг, поверталася додому – й продовжувала натаскувати сім'ю. Але кому вдома потрібна жінка-тренер?
Якось уночі під дощем залізла на п'ятий поверх по бетонних виступах – щоб урятувати подружчиного кота.
Росла під дві ключові батьківські настанови. Перша: завжди знайдуться розумніші, успішніші, красивіші, щасливіші, багатші за тебе. Але це тільки привід вдосконалюватися. Друга: Лідо, ти – мужик, а мужики не плачуть. Ця прошивка в мені досі.
Найбільше покарання в дитинстві – довге стояння в кутах і тривалі читання моралей. Думала: краще б уже ременя дали.
У 18 років батько не хотів відпускати з дому. Сказав: "Якщо зараз підеш, ні на яку підтримку не розраховуй". Я швидко піднялася кар'єрними сходами і стала більше заробляти.
Дивлюся вакансії. Усе вмію, але я не чоловік, як потрібно. У мене немає 5-річного досвіду роботи й технічної освіти. І мені 22, а не 30. Відправила резюме. Через тиждень у мене в підпорядкуванні були дев'ятеро чоловіків. Причому наймолодший – старший за мене на сім років.
Найнеприємніше – коли досягаєш вершини і відчуваєш розчарування. Завищені вимоги до себе й оточуючих знецінюють будь-які результати.
Головний страх – втратити інтерес до своєї справи. Боюся перегоріти в професії й зневіритись у тому, що роблю.
Найбільша моя проблема – часто біжу попереду паровоза. Практично завжди ставлю планку вище, ніж можу дотягнутися, і цим постійно тримаю себе в напрузі. Перебуваю в розтяжці.
Вірю в Бога як в архітектора систем. Якщо є система – значить, хтось її створив і управляє нею.
Жінкам треба вчитися жіночності. Якщо бачите коня, що мчить галопом, і палаючу хату, кажіть: "Ой, конячка побігла. Яка краса". І нічого не робіть.
Розумію, як можна захотіти людину з першого погляду. Але не уявляю, як із першого погляду можна полюбити. Для мене кохання – це процес, який поступово накопичує свою потужність. Воно з роками набирає силу – як хороше вино.
Що негативніший досвід пережили, то більше в ньому цінності.
Довгий час було простіше жертвувати власними інтересами, ніж порушити слово. Зараз, якщо щось пішло не так, можу змінити домовленості.
Головне у стосунках – рівноправне партнерство.
Уже кілька років у моєму лексиконі немає слова "зрада". Коли людина вибирає свої інтереси, у неї на це є причини.
Дико, коли батьки продовжують допомагати 30-річним дітям.
Кохання – це готовність робити іншому добре. Без якихось умов.
Можу сказати не всю правду, але не обманюю.
У музеї Сталіна в Грузії дуже хотілося посидіти в його кріслі. Але стрималася.
Змінюю себе постійно. І в цьому – кайф.
6 
35413
Коментарі