Ексклюзиви
Середа, 12 вересня 2018 14:52

"Розумію, як можна захотіти людину з першого погляду. Але не уявляю, як із першого погляду можна полюбити"

Захоплююся тими, хто вранці завжди добрий. Де б узяти таблетку, щоб цього навчитися? У мене це не вбудований, а примусовий механізм. Прокинулася: так, секундочку, де ця кнопка? Клац! "Доброго ранку". Вчуся радіти в режимі постійного тренінгу.

Не буває поганих людей. Але буває, що людині – погано.

Головна загадка: чому люди, знаючи чого хочуть, роблять зовсім інше?

Найбільше шкодую, що не приїхала на пару годин раніше, коли помирав батько. Він був для мене еталоном – надправильним і надчесним.

Часом накочує: ех, класно було б стати хорошим пекарем і пекти смачний хліб, який люди купували б щодня. Але, стоячи біля конвеєра, не зможу почуватися щасливою.

У якийсь момент перестала розділяти, де я – тренер, а де – дружина й мама. Закінчувала тренінг, поверталася додому – й продовжувала натаскувати сім'ю. Але кому вдома потрібна жінка-тренер?

  Лідія РАДІЧІ-ШПАКОВСЬКА, 34 роки, коуч, бізнес-тренер. Народилася 20 жовтня 1983 року в місті Шахтинськ Джезказганської області, Казахстан. ”Закрите військове містечко. Тато був політпрацівником, мама – старшина військової медчастини. Мала в дитинстві три розваги: ходити по плацу, коли солдати марширували, стріляти і їздити по полігону на ”уазику”. Після розпаду Радянського Союзу сім’я переїхала спочатку до Західної України, потім – у Черкаси. У 16 років після історико-правничого ліцею подала документи на факультет військової психології в Київський університет імені Тараса Шевченка. Але набір дівчат припинили. У 18 переїхала до Одеси. ”Працювала у сфері зовнішньої реклами. Добре розбираюся у вивісках. Розумію, що з чого зварено, якими лампами підсвічено. Був період роботи з нерухомістю. В коучинг потрапила завдяки бажанню допомогти чоловікові вибратися з глухого кута після кризи 2008-го. Десь за три роки нарешті зайнялася собою. І тоді пішли зміни – і в нього, і в мене”. Професійний сертифікований коуч міжнародного класу, майстер нейролінгвістичного програмування. 90 відсотків робочого часу працює онлайн – проводить скайп-консультації. Півторагодинна сесія коштує від 150 до 200 доларів. Любить риболовлю. Захоплюється танцями і співом. Улюблений спиртний напій – віскі. Заміжня. Чоловік Артем – бізнесмен. Синові Тимофію 8 років. З літа 2018-го живе в Болгарії, в місті Бургас
Лідія РАДІЧІ-ШПАКОВСЬКА, 34 роки, коуч, бізнес-тренер. Народилася 20 жовтня 1983 року в місті Шахтинськ Джезказганської області, Казахстан. ”Закрите військове містечко. Тато був політпрацівником, мама – старшина військової медчастини. Мала в дитинстві три розваги: ходити по плацу, коли солдати марширували, стріляти і їздити по полігону на ”уазику”. Після розпаду Радянського Союзу сім’я переїхала спочатку до Західної України, потім – у Черкаси. У 16 років після історико-правничого ліцею подала документи на факультет військової психології в Київський університет імені Тараса Шевченка. Але набір дівчат припинили. У 18 переїхала до Одеси. ”Працювала у сфері зовнішньої реклами. Добре розбираюся у вивісках. Розумію, що з чого зварено, якими лампами підсвічено. Був період роботи з нерухомістю. В коучинг потрапила завдяки бажанню допомогти чоловікові вибратися з глухого кута після кризи 2008-го. Десь за три роки нарешті зайнялася собою. І тоді пішли зміни – і в нього, і в мене”. Професійний сертифікований коуч міжнародного класу, майстер нейролінгвістичного програмування. 90 відсотків робочого часу працює онлайн – проводить скайп-консультації. Півторагодинна сесія коштує від 150 до 200 доларів. Любить риболовлю. Захоплюється танцями і співом. Улюблений спиртний напій – віскі. Заміжня. Чоловік Артем – бізнесмен. Синові Тимофію 8 років. З літа 2018-го живе в Болгарії, в місті Бургас

Якось уночі під дощем залізла на п'ятий поверх по бетонних виступах – щоб урятувати подружчиного кота.

Росла під дві ключові батьківські настанови. Перша: завжди знайдуться розумніші, успішніші, красивіші, щасливіші, багатші за тебе. Але це тільки привід вдосконалюватися. Друга: Лідо, ти – мужик, а мужики не плачуть. Ця прошивка в мені досі.

Найбільше покарання в дитинстві – довге стояння в кутах і тривалі читання моралей. Думала: краще б уже ременя дали.

У 18 років батько не хотів відпускати з дому. Сказав: "Якщо зараз підеш, ні на яку підтримку не розраховуй". Я швидко піднялася кар'єрними сходами і стала більше заробляти.

Дивлюся вакансії. Усе вмію, але я не чоловік, як потрібно. У мене немає 5-річного досвіду роботи й технічної освіти. І мені 22, а не 30. Відправила резюме. Через тиждень у мене в підпорядкуванні були дев'ятеро чоловіків. Причому наймолодший – старший за мене на сім років.

Найнеприємніше – коли досягаєш вершини і відчуваєш розчарування. Завищені вимоги до себе й оточуючих знецінюють будь-які результати.

Головний страх – втратити інтерес до своєї справи. Боюся перегоріти в професії й зневіритись у тому, що роблю.

Найбільша моя проблема – часто біжу попереду паровоза. Практично завжди ставлю планку вище, ніж можу дотягнутися, і цим постійно тримаю себе в напрузі. Перебуваю в розтяжці.

Вірю в Бога як в архітектора систем. Якщо є система – значить, хтось її створив і управляє нею.

Жінкам треба вчитися жіночності. Якщо бачите коня, що мчить галопом, і палаючу хату, кажіть: "Ой, конячка побігла. Яка краса". І нічого не робіть.

Розумію, як можна захотіти людину з першого погляду. Але не уявляю, як із першого погляду можна полюбити. Для мене кохання – це процес, який поступово накопичує свою потужність. Воно з роками набирає силу – як хороше вино.

Що негативніший досвід пережили, то більше в ньому цінності.

Довгий час було простіше жертвувати власними інтересами, ніж порушити слово. Зараз, якщо щось пішло не так, можу змінити домовленості.

Головне у стосунках – рівноправне партнерство.

Уже кілька років у моєму лексиконі немає слова "зрада". Коли людина вибирає свої інтереси, у неї на це є причини.

Дико, коли батьки продовжують допомагати 30-річним дітям.

Кохання – це готовність робити іншому добре. Без якихось умов.

Можу сказати не всю правду, але не обманюю.

У музеї Сталіна в Грузії дуже хотілося посидіти в його кріслі. Але стрималася.

Змінюю себе постійно. І в цьому – кайф.

Зараз ви читаєте новину «"Розумію, як можна захотіти людину з першого погляду. Але не уявляю, як із першого погляду можна полюбити"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 45
Голосування П'ятов втратить місце основного воротаря "Шахтаря" та збірної України?
  • 1) так, він регулярно помиляється і вік уже грає проти голкіпера
  • 2) ні, вкотре доведе свою психологічну стійкість і далі гратиме на потрібному рівні
Переглянути
Погода