Четвер, 19 серпня 2010 11:08

НЕПЕРЕГОРНУТІ СТОРІНКИ. Юрій АНДРУХОВИЧ

Знайомий німецький журналіст і його дружина-полька, за фахом історик, приїхали до нашого міста. Я радо погодився супроводити їх. Вони передусім цікавилися українською історією минулого століття, її трагедіями та драмами. Визвольна боротьба, Голокост, конфлікти з поляками, більшовики, німці, знову більшовики. Ґергард, виявляється, уже дещо знав про Дем'янів Лаз і дуже хотів його відвідати. Завдяки йому я зненацька усвідомив, що ніколи там не бував. Для мене це було чимось на зразок давно перегорнутої сторінки, до якої навряд чи є сенс повертатися. Правду розкрито, меморіал створено, жертви вшановані. Життя триває.

Усе почалося десь на зламі 1960-1970-х років. У випуску радіо \"Свобода\" прозвучала розповідь про те, що в околицях сучасного міста Івано-Франківська, в урочищі Дем'янів Лаз, чекісти упродовж 1939-1941-го розстріляли декілька сотень політичних в'язнів, у тому числі жінок і дітей. Їхні останки мали б лежати десь у тій землі. На цю інформацію блискавично й досить панічно відреагували тодішні партійні й \"компетентні\" органи. Було терміново скликане спеціальне таємне засідання, на якому дійшли рішення: до невпізнанності змінити ландшафт Дем'янового Лазу, тобто максимально \"загримувати\" місце злочинів під якесь інше. Із цією метою вирубали кілька гектарів лісу, на підступах до нього завалили сміттям джерело й таким чином знищили струмок, який там протікав. На довершення насипали штучні узвишшя - поверхня землі з майже рівної перетворилася на горбисту.

Але 1989 року активісти \"Меморіалу\" за підтримки місцевих мешканців таки докопалися до кісток і черепів із характерними кульовими пробоїнами в потилицях. \"Ваша взяла\", - сказав присутній при перших розкопках офіцер кагебе. До кінця дня залишалося зовсім мало часу. Якби в ту мить нічого знайти так і не вдалося, дозвіл на розкопки було б анульовано, а ініціаторів притягнуто до суду за наклеп на радянську владу.

Із того моменту почалася кількатижнева скрупульозна праця над видобуванням останків, напівзгнилого одягу. І відтак - судово-медична експертиза. Загальна кількість замордованих - 523 особи. Повторюю: значну частину їх становили жінки та діти. Метод розправи інакше, як звірячим, не назвеш. Хоч яка з розправ буває не звірячою? Комуністи відразу ж заявили, що їхні попередники тут ні при чому. Це, мовляв, німці розстрілювали місцеве населення в часи окупації. Але ця \"відмаза\" проіснувала вкрай недовго. Комуністам вказали на ромбовидні дірки в грудній клітці кожної жертви. Щоб жодна з них випадково не вижила, чекісти після розстрілу протикали груди штиком. Ромбовидні наконечники штиків були виключно в Червоної армії. В усіх інших арміях, включаючи німецьку, штики були пласкими. Власне кажучи, не штики, а багнети.

У передостанній день жовтня 1989 року в Дем'яновому Лазі відбулось урочисте перепоховання розстріляних і засновано меморіал. Кількість присутніх при цьому маніфестантів оцінювали в півмільйона.

Я не писав би про все це тут і тепер, якби раптово по собі не відчув: це вимагає нагадування. Наша нинішня влада робить усе, щоб ми про це забули. Із найвищих державних трибун вони сиплять пафосно змайстрованими філіпіками про \"фашистських прихвоснів, що стріляли в спини наших батьків\".

І ані слова про те, як ті самі \"їхні батьки\" стріляли в потилиці жінкам і дітям, а потім для певності пробивали штиками їхні груди.

Зараз ви читаєте новину «НЕПЕРЕГОРНУТІ СТОРІНКИ. Юрій АНДРУХОВИЧ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 68
Голосування Хто нині найсильніший український футболіст?
  • 1) Олександр Зінченко
  • 2) Тарас Степаненко
  • 3) Андрій Ярмоленко
  • 4) Роман Яремчук
  • 5) Віктор Циганков
  • 6) Руслан Малиновський
  • 7) Марлос
Переглянути
Погода