Ексклюзиви
Середа, 21 листопада 2018 16:15

Національна футбольна команда нецікава більшості українців

За приклад варто взяти Бельгію

У спорті кожен має свої завдання. Від олімпійського чемпіона, який прагне встановити світовий рекорд, до бігуна- аматора, який вважає за успіх добігти дистанцію до фінішу й перемогти самого себе. Які завдання поставлені перед національною командою України з футболу? Невідомо. Тому вона поки що перемагає саму себе. Точніше таку, якою вона могла б бути за інших обставин.

Не згадуватиму, коли 30 років тому на 90 відсотків складена з українців збірна СРСР ледь не стала чемпіоном Європи. Тоді були інші часи, інша ідеологія. Але віяння нового часу відчувалися. Коли радянська збірна програвала європейські фінали 1964-го і 1972-го, це вважали провалом. Тренера з ганьбою звільняли, а команду збирали наново. 1988-го ніхто нікого не виганяв. ­Навпаки – футболістів і тренерів зустрічали, як героїв.

Тепер нагороди очікують гравців після перемоги хоча б у одному офіційному матчі. Виграш групового турніру другої ліги новоствореної Ліги націй, яку німецький тренер Юрген Клопп назвав "найбезглуздішим турніром в історії", став приводом для торжеств. Почалися розмови про "нову команду, створену Андрієм Шевченком".

  ”Будуть тренери – будуть футболісти. Але не тепер, а років за 10–15. Треба, щоб цих юнаків не просто навчили грати у футбол, а й дали можливість виступати на високому рівні в повноцінному, а не кастрованому чемпіонаті України”, – пише журналіст Микола Несенюк. Із ним погоджується художник Дмитро Скаженик
”Будуть тренери – будуть футболісти. Але не тепер, а років за 10–15. Треба, щоб цих юнаків не просто навчили грати у футбол, а й дали можливість виступати на високому рівні в повноцінному, а не кастрованому чемпіонаті України”, – пише журналіст Микола Несенюк. Із ним погоджується художник Дмитро Скаженик

Стан, у якому перебуває український футбол і який представляє у світі національна команда, не є провиною нинішніх тренерів або керівників національної федерації. До цього йшло упродовж 30 років. Масовий неорганізований футбол, як і повсюди у цивілізованому світі, занепадав. А хоч трохи притомної структури, яка мала б виховувати юних футболістів, досі немає. Спочатку вичерпали резерви, закладені за часів СРСР, а потім почали змінювати завдання.

Для фахівців не було загадки, чому молоді українці успішно виступали за збірні в міжнародних юнацьких змаганнях, а потім нічого не показували на дорослому рівні. Фахівці знали: молоді були насправді не такі вже й молоді. Тому і вигравали "по юнаках" хоча би щось. А їхні місця у віт­чизняних командах почали заповнювати іноземцями. Витрачали на них кошти, які можна було б вкласти в дитячий і юнацький футбол.

Тепер у нас просто нікому виступати за національну команду на серйозному рівні. На українців немає попиту в головних європейських чемпіонатах. В Англії та Німеччині грають десятки сербів, хорватів, поляків, чехів, не кажучи про бельгійців і голланд­ців. Наших там немає. А ті одиниці, що прибувають раз на 10 років у статусі національних зірок, швидко займають місця на лаві запасних.

Часто спілкуюся з тренерами наших юнаків і щораз чую: буде ще гірше. Розмови ці тривають не перший десяток років. Однак юнаків середніх і нижче середніх здібностей продовжують брати на контракти у професіональні клуби і платити там неадекватні зарплати.

То чи є вибір футболістів високого класу в Андрія Шевченка? Немає. Аби досягти успіхів із тими, хто є, слід бути генієм тренерської думки на зразок Отто Рехагеля. 2004 року складену з посередніх гравців Грецію він зробив чемпіоном Європи. Гадаю, навіть найзапекліші шанувальники тренера Шевченка визнають, що він – далеко не Рехагель. А хто?

У багатьох викликає подив вибір гравців для національної команди України, який робить нинішній тренерський штаб. Складається враження, що людей запрошують не під якусь продуману ігрову модель, а просто так, за чиєюсь рекомендацією чи особистою симпатією. Всім зрозуміло, що найкращі роки Ярмоленка й Коноплянки позаду. А кого ставити навзамін? Під яку модель гри? Під які завдання? Чому замість Циганкова, найздібнішого з молодих українців, на поле виходить натуралізований бразилець четвертої молодості?

  Микола НЕСЕНЮК, журналіст
Микола НЕСЕНЮК, журналіст

І проблема не в тому, що немає кому жорстко поставити тренеру збірної України це та інші запитання. А в тому, що національна футбольна команда вже не є предметом цікавості для більшості українців. Цього року вперше з 1994-го вона не зіграла жодного матчу в Києві. Знаєте чому? Гадаю, керівники футбольної федерації побоюються, що на гру не збереться повний стадіон. Адже у столиці – вимоглива публіка.

Що робити?

Як на мене, федерації слід сказати людям правду. Що немає в нас футболістів міжнародного класу й тому жодних завдань перед національною командою ставити немає сенсу. Слід починати працювати з нуля, взявши за приклад Бельгію, яка в останні роки стала інкубатором із виробництва футбольних зірок. Рекламні й інші надходження від ФІФА й УЄФА слід витрачати не на запрошення марлосів і девичів, не на підсилення тренерського штабу збірної іноземцями сумнівної кваліфікації, а на підвищення зарплатні тренерам на місцях. Щоб вони билися за робоче місце. Будуть тренери – будуть футболісти. Але не тепер, а років за 10–15. Треба, щоб юнаків не просто навчили грати у футбол, а й дали можливість виступати в повноцінному, а не кастрованому чемпіонаті України.

Шансів на реалізацію цих моїх фантазій немає жодних. Так само, як немає надій, що націо­нальна команда в найближчі 10–20 років хоча би щось виграє. Нам залишається вболівати за неї лише тому, що вона є. Бо матчі збірної – це можливість об'єднати країну навколо футболу. Відчути себе єдиною нацією – нехай поки що слабенькою, як і наш футбол. Розумної альтернативи цьому не бачу

Зараз ви читаєте новину «Національна футбольна команда нецікава більшості українців». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 289
Голосування Який результат покаже збірна України з футболу на Євро-2020/21?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) виграє турнір
Переглянути