– Роками триває протистояння активістів із владою – клановою публічкою, неофеодалами на місцях. Хитрим переплетінням криміналітету, колишніх і нинішніх чиновників, призначенців, депутатів, мєнтовських, СБУшних, прокурорських, – каже медіаексперт Олексій КОВЖУН, 54 роки. – Вони вступають між собою в династичні шлюби. У них непрості цікаві стосунки. Про одну тільки Херсонську область можна писати хоч "Війну і мир", хоч "Одіссею". Але так не має бути, якщо в нас є держава.

Справа Стерненка перестала бути його протистоянням з одеськими кланами. Це перетворилося на класичну українську історію. У мафіозних фільмах, коли когось стріляють, кажуть: "Нічого особистого, лише бізнес". В Україні немає ніякого бізнесу і все дуже персонально.

Кому Сергій Стерненко перейшов дорогу?

– Він розумний, швидко думає, влучно й гучно каже. На нього образилися Аваков, Венедіктова, люди з Офісу президента, Портнов, Шарій. Думають, він себе неправильно повів щодо них. І його треба показово покарати.

Стерненку 25, хлопець з Одеси, юрист, блогер. Довго був представником меншості, а потім навколо почали згуртовуватися люди. По ньому били, а він вистоював. Його вбивали, а він вижив. Його гнобили, а він знову серед нас. Уже в окулярах, з гарними манерами, з освітою. Він виріс. Та це влада зробила його величною фігурою. Коли все загострюється, тебе оцінюють по ворогах. Месьє Добкін, який був депутатом, губернатором Харківщини, мером, головою сепаратистів, виходить у тєлєк і 22 хвилини присвячує тому, який Стерненко падлюка і чому його треба посадити.

 

Який мотив переслідує влада, саджаючи активіста?

– Я читав матеріали справи Катерини Гандзюк, розмовляв з адвокатами. Її вбили не за активність, не за діяльність, а через образу. Здається, зі Стерненком та сама історія.

Вперше в історії України прокурор відмовився підписувати підозру і вголос заявив про тиск із боку генерального прокурора. Бо, з юридичної точки зору, все, що написано у справі Сергія, – це нісенітниця.

Система не пробачає, якщо українець бореться за своє життя або репутацію. Або щось, як кажуть у певних колах, "кучеряво базарит". І це ніяк не раціоналізується. Вони на рівні підсвідомості бачать у цьому загрозу й починають кучкуватися. Я не впевнений, що Портнов, Кива, Рабінович збираються на наради чи обмінюються тезами щодо Стерненка. Просто присутність людини, яка не злякалася й продовжує боротися за свою свободу й добре ім'я – бо в нього більше нічого немає – згуртовує цю публіку. Реагують, як собаки на вовка. Відчувають, що це небезпека. Бо, якщо буде не тільки Сергій, а ще й Микола, Петро, Мотря, Іванка, їм не буде ким керувати.

Як цей процес вплине на політичне майбутнє Володимира Зеленського?

– Зеленського як фігури в українській політиці не існує. Я йому співчуваю. Бо, здається, він непогана людина. Щира, трохи навіть сентиментальна, зі своїми уявленнями про навколишній світ. Він або у відчаї, або в ситуації заперечення. Це те, що психологи називають denial. У своїх промовах говорить до народу з якоїсь іншої реальності.

"Слуги народу" не дуже розуміють природу влади. Відчувають, що опинилися там випадково. Тож схильні до теорій змов. У них є красива історія, що пан Сорос, наприклад, поцілував Сергія в лобик і ЦРУшники всім цим рулять.

Які проблеми системи оголює ця справа? Які наслідки матиме для українського суспільства?

– Системи немає. Є інтереси, що якось балансують. А інституції існують радше як імітаційні споруди, на які прийнято посилатися.

На процесі по Стерненку було видно, як адвокати Сергія розбирають прокурора і всі папірці, що вони написали, на молекули. Це люди з нормальною освітою, які живуть у конкурентному середовищі. Щодня читають фахові книжки, пишуть статті й намагаються стати кращими.

А з іншого боку прокурор, який, на моє оціночне судження, екзамени здавав за коньяк. І відчуття, що в нього, може, сім'я в заручниках. Видно, як він страждає. Дивишся на суддю – в нього теж, як кажуть, смерть в яйці, а воно – в когось у сейфі. Виконує замовлення. Сторона обвинувачення показово проводить експертизу, як і що відбувалося. А потім за два дні виявляється, що все це було імітацією змагального процесу.

Ця історія не про Стерненка. На його місці може опинитися хто завгодно. Сергій зміг її підняти на рівень публічної дискусії, національний. Для цього, крім правди і правоти, потрібно мати талант. А якщо таке станеться з кимось іншим, його просто тихенько посадять гнити в тюрмі.

Ми всі без п'яти хвилин Стерненки. Просто не викликали такого роздратування в людей при владі.

Патріотичні сили здатні об'єднатися?

– Під судом, де обирали запобіжний захід Сергієві Стерненку, бачив купу незнайомих людей. Націонал-патріотичні сили переформатовуються. Ідеться про відповідальних, активних громадян Української держави. І коли їхня кількість стане критичною, Україна стане такою, як має бути.

×