Пʼятниця, 29 січня 2016 15:11

Метою нападів був грабіж, а не сексуальні домагання. Вони стали "бонусом"

Німецьке суспільство шукає мову, якою можна було б говорити про насильство, не спотикаючись об табу політкоректності

Донедавна "мусульманське нашестя" позначалося на житті німецьких обивателів не більше, ніж попередня "загибель Європи" – боргова криза в Греції. Тобто – ніяк. У побуті масовий наплив біженців відчувався через скасування деяких потягів та необхідність проходити паспортний контроль на певних ділянках кордону. Найбільш активні й добросердні німці намагалися допомогти біженцям грошима, одягом і волонтерською роботою.

Новорічні події в Кельні змінили сприйняття та обговорення проблеми міграції. Йдеться вже не про абстрактні "інтеграційні процеси", а про конкретні злочини, що кояться тут і зараз – грабежі, сексуальне насильство. Вони перемістили проблему міграції з політичної площини у сферу психології. А емоції та страхи завжди переважатимуть над раціональними оцінками. Вони додають гостроти питанню: чи зможе Німеччина інтегрувати більш як мільйон новоприбулих?

  Олександр ЗАБІРКО,  науковий співробітник Вестфальського університету, Німеччина
Олександр ЗАБІРКО, науковий співробітник Вестфальського університету, Німеччина

Феміністка Аліс Шварцер побачила в кельнських подіях результат "толерантності, яку неправильно зрозуміли". Лідер право-популістської партії AfD ("Альтернатива для Німеччини". – "Країна") Фрауке Петрі причиною вуличних нападів назвала "неконтрольовану міграцію" у ФРН. З цим несподівано збіглася позиція лівих. Голова фракції "Лівої партії" в бундестазі Сара Вагенкнехт заявила на адресу біженців: "Той, хто зловживає правом гостя, втрачає це право". Висловлювання представників провладної коаліції були більш помірковані. Але й вони пов'язували події в Кельні з проблемою біженців. Юлія Клекнер із партії "Християнських демократів" закликала розглянути питання щодо процедури їх депортації – за скоєні злочини. Про можливість подібних заходів говорить і канцлер Анґела Меркель.

Однак залишається відкритим питання про те, як до злочинів у Кельні стосується нинішня хвиля біженців. Абсолютна їх більшість прибувають із Сирії. На другому й третьому місцях – Ірак та Афганістан, де не припиняються воєнні дії. Водночас із 19 підозрюваних у "кельнській справі" лише 10 претендують на статус біженця. До Німеччини вони прибули торік у ­вересні. Інші дев'ятеро потрапили на територію ФРН нелегально. 14 із 19 – вихідці з північноафриканських держав: Марокко, Алжиру й Тунісу. І лише один підозрюваний – сирієць. "У розробці" поліції є також громадяни Сербії, Росії й навіть американець. Абсурдність ситуації стала очевидною вже за кілька днів після подій. Офіційні дані все переконливіше свідчили про злочинні банди з Марокко, в ЗМІ продовжували обговорювати сирійців, а на вулицях Кельна праві радикали громили пакистанські магазини.

Подавати кельнські події як наслідок масової міграції із Сирії – спрощення, проте небезпідставне. Його слід тягнеться до поліцейського звіту, опублікованого за гарячими слідами новорічної вакханалії. Автор вказує: зловмисники на очах у поліції знищували свої реєстраційні документи зі словами, що завтра отримають нові. Наводиться цитата одного іноземця: "Я – сирієць, тому ви маєте бути привітні зі мною. Мене запросила пані Меркель". Ця фраза, багаторазово поширена ЗМІ, значно загострила ситуацію. Навряд чи людина, яка кілька місяців тому прибула в Німеччину, змогла б кинути в обличчя поліцейському граматично ідеальну фразу з одним модальним дієсловом і одним складним дієсловом минулого часу. Цей вислів підтверджує офіційні дані. Серед нападників майже не було нових мігрантів, а переважали ті, хто живе в Європі досить довго.

Багато що свідчить і про те, що метою нападів був грабіж, а не сексуальні домагання. Вони стали певним "бонусом", коли нападники переконалися: поліція втратила контроль над ситуацією. Якщо врахувати, що такі напади одночасно були сплановані і скоєні одразу в декількох містах, то, можливо, йдеться про організоване злочинне угруповання.

Реакція поліції та інших державних структур створила атмосферу, в якій припущення замінюють факти, суперечки витісняють аналіз, а балом починають правити ідеологія і теорії змови. Окрім "змови біженців", журналісти й аналітики стали шукати зв'язок з "Ісламською державою". А наші співвітчизники розгледіли в кельнській "ночі довгих рук" всюдисущу руку Кремля.

Неефективність держави – мало­знайоме західним європейцям явище. Жителі пострадянського простору звикли чекати від органів правопорядку чого завгодно, тільки не турботи про правопорядок. Важко оцінити повну незахищеність, яку відчував житель Німеччини, усвідомивши раптом: поліція не може гарантувати йому безпеку в самому центрі мегаполісу.

Багатоденне мовчання головних німецьких ЗМІ про злочини в новорічну ніч можна пояснити тим, що заяви потерпілих надходили в поліцію впродовж наступних днів. Весь масштаб події відкривався поступово. Але бездіяльність поліції одразу ж збурила хвилю критики по всій країні. Стало очевидно: органи правопорядку не лише не впоралися з ситуацією, а навіть не змогли адекватно її оцінити. Доки в районі кельнського вокзалу нападали на жінок, поліцейські патрулі рапортували в стилі "в Багдаді все спокійно". Додаткові сили муніципальної поліції так і не задіяли.

Поліцейські профспілки звинуватили політиків і законодавство. Воно, мовляв, не дозволяє їм ефективно боротися зі злочинністю серед мігрантів.

Автор: REUTERS
  Противники антиімміграційного руху ”Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу” протестують перед мітингом PEGIDA в Кельні, Німеччина, 9 січня 2016 року.  На плакаті написано: ”Расисти, ви надто огидні! Світ може жити без вас”
Противники антиімміграційного руху ”Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу” протестують перед мітингом PEGIDA в Кельні, Німеччина, 9 січня 2016 року. На плакаті написано: ”Расисти, ви надто огидні! Світ може жити без вас”

Окрім мільйона з хвостиком зареєстрованих 2015 року біженців, до ФРН прибули також до 250 тисяч незареєстрованих. Де вони перебувають, на які кошти існують, яка мета їх приїзду? Відповісти на ці запитання зараз ніхто не може.

Німецькому суспільству потрібен неупереджений погляд на проб­лему масової міграції і, ймовірно, пов'язану з нею злочинність. Проте кожен учасник дискусії поспішає скоріше зайняти певну ідеологічну позицію, щоб потім відстрілюватися зі свого окопу набором полемічних штампів. Ця ситуація нагадує таку ж запеклу і таку ж беззмістовну боротьбу українських адептів "зради" і "перемоги". І якщо німецька "зрада" голосами руху PEGIDA ("Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу". – "Країна") говорить про жахи майбутньої "ісламізації Європи", то "партія перемоги", вслід за Анґелою Меркель, повторює: "Ми впораємося".

Німецьке суспільство шукає мову, якою можна було б говорити про насильство, не спотикаю­чись об табу політкоректності, без демонізації ісламу та носіїв арабської культури.

Це далеко не перша хвиля міграції в повоєнну Німеччину, не дивлячись на безпрецедентний наплив біженців. У 1990-х адаптація травмованих війною біженців із розореної Югославії здавалася невирішуваною проблемою. Вони швидко створювали злочинні структури на території ФРН. Або інтеграція "пізніх переселенців" із Казахстану й Сибіру – їхнє німецьке походження спочатку дуже контрастувало з радянськими нормами поведінки. Також були панічні настрої щодо євроінтеграції Польщі. "Польський сантехнік" наводив жах на німецьких обивателів. Він воскрешав у пам'яті давні і стійкі уявлення: Pollacken – це ті, хто багато п'є, а тепер ще й масово краде автомобілі з німецьких передмість, щоб потім зникнути десь на тому березі Одеру.

Кажуть, нинішню ситуацію ускладнює "чинник ісламу". Уявлення про роль жінки та про стосунки між статями, які багато біженців з країн Близького Сходу несуть в Європу, вважають тут архаїчними. Проте не думаю, що варто говорити про нездоланний цивілізаційний розкол. Кілька десятиліть тому в католицькій Європі ставлення до жінки мало чим відрізнялося від країн арабського світу. В Німеччині, наприклад, сексуальне насильство в шлюбі почали вважати злочином лише 1997 року.

А найбільш об'єктивний коментар до кельнських подій повинен нагадати про одне з найважливіших досягнень європейської цивілізації – про правову державу. Про те, що закон – один для всіх, і злочинець має бути покараний, незалежно від походження, релігійних та культурних поглядів

Зараз ви читаєте новину «Метою нападів був грабіж, а не сексуальні домагання. Вони стали "бонусом"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 920
Голосування Справа Медведчука - це:
  • Спроба Зеленського наростити рейтинг. Медведчука не посадять
  • Початок боротьби з олігархами
  • Піар з одночасним ударом по Порошенку
  • Перерозподіл ринку і потоків
  • Вплив американців
  • Мені байдуже
Переглянути