Не боюся обнулити своє життя. Покинути всі справи і взятися за щось спочатку.

У 10-му класі треба було підготувати твір з англійської мови "Ким я хочу стати". Відповідав останнім. Усі популярні професії – юристи, космонавти – перебрали до мене. Я бовкнув: "Хочу стати дипломатом". Однокласники сміялися: "Ти з бідної сім'ї, на міжнародні відносини не вступиш". Я вступив.

У державній службі розчарувався на третій день практики в обласній держадміністрації. Ми, двоє студентів, за півдня виконували денну роботу відділу з 12 осіб.

Люди так часто бояться здатися смішними, що іноді з того аж смішно.

Вперше напився в 11-му класі. Купили дві літрові пляшки горілки "Кайзер" і пачку попкорну – на п'ятьох. Досі можу відтворити на язику цей присмак паленої горілки – щось середнє між хорошим самогоном і неякісним бензином.

Якщо навчитися кожну розмову завершувати фразою "гарного дня!", у житті стане більше гарних днів.

 

Доросле життя – це коли переддепресивний стан лікуєш не алкоголем і Radiohead, а прибиранням, спортзалом і AC/DC.

Алкоголь діє по-різному – залежно від настрою й налаштування. Двічі опинявся в ситуації, коли треба було впитися. Вистачало трьох гальб пива. Зате, коли тестували паб, заснув на 21-й гальбі.

Київ для мене занадто динамічний. Можу поїхати туди максимум на три дні.

Мені щастить на людей. Знайомих, до яких можу звернутися зі своїми проблемами, – десятки. Друзів – одиниці.

Коли піднімаєшся на гору, простіше не робити довгих зупинок. Зловити свій ритм – і йти. Так менше втомлюєшся і швидше доходиш до вершини. Але при цьому втрачаєш можливість позбирати дикої малини, знайти струмок із смачною водою чи перекинутися словами з іншими мандрівниками. Щастя не в досягненнях, а в тому, як долаєш шлях до них.

Мені прекрасно вдається спілкуватися з на 20 років молодшими. Зі старшими – важче. Різниця між нами і попереднім поколінням значно більша, ніж із наступним.

Дисципліна потрібна в індустріальному суспільстві. Зараз усе менше професій, у яких треба протягом конкретного часу виконати певну роботу. Ще трохи – і таких просто не залишиться.

Для повноцінного життя достатньо одного горнятка, тарілки і чотирьох стін. Свого часу місяць спав на матраці, з туалетом на вулиці. До цього за два дні звикаєш. Якщо думати про абсолютний комфорт, то грошей ніколи не вистачатиме. Що більше заробляєш, то більше бракує.

Людей змінюють не гроші, а процес їхнього накопичення. Маю знайому, яка захопилася мережевим маркетингом. Більшість друзів перестали з нею розмовляти, бо кожна зустріч закінчується повчаннями чи намаганням продати свій продукт.

Старість – це коли стаєш занудним для самого себе.

Набридло шукати сенс життя. Знаю, що він існує, але в чому – невідомо.

Неприйнятними вважаю дві речі – вживати наркотики й сідати за кермо після алкоголю.

Усі найцікавіші знайомства – випадкові. Людей, які стали важливими в моєму житті, зазвичай зустрічав на посиденьках зі знайомими чи коли йшов кудись і заблукав.

У церкву ходжу частіше з естетичних мотивів, ніж із релігійних. Люблю розглядати розписи в храмі Петра і Павла. Аби сприймати Бога, можу обійтися без церкви.

Трапляється, зайду в трамвай, заслухаюся розмовою – і відволікаюся від проблем. У трамваях їздять особливі філософи.

Боюся висоти. У дитинстві провалився в яму глибиною 4 метри. Була накрита трухлявими дошками. Я летів униз, а уламки падали на мене. Зламав ключицю.

Українці не вміють жити сьогоднішнім днем. Думають, що треба заробити на квартиру для себе, потім – для дітей, тоді – для внуків. Десь колись можна буде пожити для власного задоволення. А коли цей момент нарешті настає, виявляється, що вже запізно.

Закохувався зо два десятки разів. Десь п'ять із них – в одну й ту саму жінку.

Любов – це готовність змінюватися заради іншого.

Дитина не вибирає – народжуватися їй чи ні. За неї вирішують батьки. Тому діти не винні батькам нічого.

Люди в трамваї діляться на дві категорії: ті, кого злить, коли передаєш на квиток, бо можна ж пройти, і ті, кого злить, що прешся по квиток, – можна ж передати.

Взявся писати детектив. Було цікаво, доки не придумав усіх героїв і сюжетну лінію. Коли зрозумів, що знаю, чим усе закінчиться, покинув.

Маю три хобі: перше, друге і десерт.

Маркетинг не всесильний. Хочеш успіху – маєш працювати не лише головою, але й руками та ногами.

Якщо спускатися з Боржавського хребта в напрямку водоспаду Шипіт у середині вересня, нагинаючись то туди, то сюди, можна швидко назбирати в одну руку жменю брусниці, а в другу – чорниці. Тоді на мить зупиняєтеся, складаєте дві жмені докупи, трусите ними, аби все перемішалося, – і закидаєте до рота. Це найсмачніший коктейль.

×