Середа, 02 грудня 2020 15:54

Коли забирали корову, почала репетувати: "Не віддам! Або беріть і мене"

Перед Голодомором батька призвали в армію. Мати залишилася зі мною і молодшим братом. Коли прийшли до нас забирати корову, я наробила галасу. Була старшою в сім'ї і бойовою. Почала репетувати: "Тата забрали й корову хочете? Не віддам! Або беріть і мене з собою". Не знаю, чи то пожаліли мене малу, але корову залишили. Вона нас врятувала. Ми і сусідам давали молоко, бо в них теж були малі діти.

Автор: Ірина МАМРИГА
  Анастасія ШЕПЕЛЬ, 94 роки. Народилася 10 листопада 1926-го в селі Зятківці Гайсинського району на Вінниччині. Батьки – колгоспники. Закінчила Зятківецьку середню школу. Під час Другої світової війни була партизанкою в Іллінецькому лісі. Більшу частину життя працювала санітаркою у військовій частині в Гайсині. Двічі була заміжня. Коли розлучилася з другим чоловіком, сама добудувала хату. Виховала трьох доньок і сина, має восьмеро онуків і 13 правнуків. Любить гарбузову кашу з рисом і молоком, домашню ковбасу. ”Біля хати вирощую картоплю, цибулю, буряк. Цього року сама садила, сапала й збирала. Дещо допомагала сусідка, бо діти живуть в інших містах. Тут у місті небагато землі – 2 сотки під город”. Живе в Гайсині
Анастасія ШЕПЕЛЬ, 94 роки. Народилася 10 листопада 1926-го в селі Зятківці Гайсинського району на Вінниччині. Батьки – колгоспники. Закінчила Зятківецьку середню школу. Під час Другої світової війни була партизанкою в Іллінецькому лісі. Більшу частину життя працювала санітаркою у військовій частині в Гайсині. Двічі була заміжня. Коли розлучилася з другим чоловіком, сама добудувала хату. Виховала трьох доньок і сина, має восьмеро онуків і 13 правнуків. Любить гарбузову кашу з рисом і молоком, домашню ковбасу. ”Біля хати вирощую картоплю, цибулю, буряк. Цього року сама садила, сапала й збирала. Дещо допомагала сусідка, бо діти живуть в інших містах. Тут у місті небагато землі – 2 сотки під город”. Живе в Гайсині

Батько відчував, що буде лихо. Перед від'їздом закопав мішки із зерном на городі. Так сховав, що ніхто знайти не міг. Ходили по обійстях, штрикали землю, перевіряли сховки, а в нас нічого немає. Тільки мати знала, де ті мішки. Вночі брала потрохи зерна, розтирала в макітрі й варила куліш. Іноді перетирала в сусіда на жорнах і ділилася з його сім'єю.

За Голодомор забула, що таке хліб.

Люди мучилися, ледь виживали. Їли мишей, котів і собак. На нашій вулиці від голоду померла дитина. Казали, що останнє зерно знайшли в колисці й забрали.

У Другу світову війну фашисти спалили нашу хату, бо дізналися, що я партизаню. Коли довідалися, що в Іллінецькому лісі є загін, переколошматили і його. Нам вдалося втекти. Йшли на Київ, я сильно захворіла – було запалення легень. Мене залишили в чужому селі на одну жінку. На печі мене виходила.

Купую стільки хліба, скільки з'їдаю. Пів буханця вистачає на три дні.

Зараз ви читаєте новину «Коли забирали корову, почала репетувати: "Не віддам! Або беріть і мене"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 932
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути