Тільки здається, що ми самотні. Якось посварилася з найкращою подругою. Вийшла з гуртожитку – ніч, зима, вітер, мороз. Недалеко кладовище. І раптом хтось торкається моєї руки. Дворняга. Провів мене до потрібного будинку. Я відчинила двері в під'їзд – і собака ввійшов.

Люблю занурюватися в себе, шукати суть речей. Якщо безсоння, то можу півночі розкладати себе по поличках.

Кохання починається непомітно і непомітно зникає.

Коли вирішила народжувати, раціональних доводів проти було повно – немає грошей, чуже місто. Але маю принцип: якщо щось відчула, то мене не зупинити.

Сенс життя – в самому процесі. Людина поступово розуміє, хто вона є насправді.

Якщо щось не подобається, намагаюся проговорити неприємну ситуацію одразу. Або хоча б домовитися про розмову.

До себе на вечірку запросила б Альберта Ейнштейна. Мені здається, він був великий веселун.

 

У 26 років кардинально змінила життя. Коли працювала у фірмі, розуміла, що це – жах. Мене як керівника могли зробити відповідальною за чужі махінації. Звільнилася без вихідної допомоги і стала жити на 50 гривень стипендії – вступила в театральний інститут.

Люблю тонку роботу. Щоб глядач не бачив, як це скроєне.

Грати у своїх виставах почала з однієї причини – у нас немає актриси, яка зробила б те, що прошу.

Я дуже ввічлива – в силу виховання. Але й не менш уперта.

Батьки часто сварилися. Я переживала, плакала. Нарешті дійшло: ніхто не допоможе мені, крім мене самої. З 16 років живу окремо.

Тільки божевільні не бояться смерті.

У країни досі немає ідеї. Незрозуміло: який у нас шлях і хто наші друзі.

Після народження дитини відчула: життя набуло сенсу.

Не потребую тісної взаємодії з людьми, навіть із батьками. Я не те щоб незалежна, я – самодостатня.

Від депресії рятує свіже повітря. Багато ходжу.

Боюся не старості, а нерухомості – що менше ходитиму, не зможу танцювати.

Складові щастя для мене – завершеність і присутність. Усе скінчилося благополучно – і можна насолоджуватися моментом. І при цьому ти поруч із кимось. Якщо це пологи – поруч син, якщо спектакль – глядачі.

Мистецтво для того, щоб відчути в собі людину.

До Бога наближає любов. Якби зустріла Його, то запитала б: від чого отримує задоволення?

Є проблема – виріши її. Або навчись ігнорувати. Але не розводь шмарклі.

×