Ексклюзиви
Вівторок, 02 червня 2015 14:32

"Київ перетворився на місто машин, а не людей"

  Володимир НУДЕЛЬМАН  85 років, академік, фахівець із місто­будування Народився в Артемівську на Донеччині в сім’ї військовослужбовця. Закінчив Київський університет імені Шевченка. З 1955-го по 2000-й в Українському інституті проектування міст пройшов шлях від інженера до заступника директора з науки. Стажувався в Лінкольнському інституті земельної політики в Кембриджі, США. Автор і науковий керівник розробки Генеральної схеми планування території України, генпланів Донецька, Дніпропетровська, Одеси. Брав участь у розробці законів у сфері містобудування, місцевого самоврядування і регіональної політики. З 2000-го – професор Київського національного університету будівництва і архітектури й Національного університету імені Шевченка. Цього року у співавторстві з Ларисою Мудрак видав книжку ”Несправедливість простору”. ­Автор понад 300 наукових публікацій, в яких відстоює принцип ”людиноцентричності” в архітектурі. Дружина до пенсії працювала в Раді з вивчення продуктивних сил України НАН. Донька – вчений-­системотехнік, кандидат наук
Володимир НУДЕЛЬМАН 85 років, академік, фахівець із місто­будування Народився в Артемівську на Донеччині в сім’ї військовослужбовця. Закінчив Київський університет імені Шевченка. З 1955-го по 2000-й в Українському інституті проектування міст пройшов шлях від інженера до заступника директора з науки. Стажувався в Лінкольнському інституті земельної політики в Кембриджі, США. Автор і науковий керівник розробки Генеральної схеми планування території України, генпланів Донецька, Дніпропетровська, Одеси. Брав участь у розробці законів у сфері містобудування, місцевого самоврядування і регіональної політики. З 2000-го – професор Київського національного університету будівництва і архітектури й Національного університету імені Шевченка. Цього року у співавторстві з Ларисою Мудрак видав книжку ”Несправедливість простору”. ­Автор понад 300 наукових публікацій, в яких відстоює принцип ”людиноцентричності” в архітектурі. Дружина до пенсії працювала в Раді з вивчення продуктивних сил України НАН. Донька – вчений-­системотехнік, кандидат наук

Треба створити столиці противагу – міста-дублери, які візьмуть на себе частину її функцій – каже фахівець із планування територій Володимир Нудельман

Які найбільші містобудівні помилки допущені в Києві?

– Коли у 1980-х після зведення Московського мосту для житлобудування на лівому березі обрали Троєщину. Виникло, по суті, місто з населенням, як в обласному центрі. Але без місць праці та швидкісного транспорту для зв'язку з правим берегом. У будівельних нормах обумовлено, що в ­Києві не менш як 90 відсотків працівників мають добиратися на роботу щонайдовше 45 хвилин. Бо ще ж Карл Маркс писав, що в суспільстві майбутнього мірилом багатства буде вільний час.

У спальних районах Києва немає нічого столичного. Та ж Троєщина – це антилюдський район. Забудова має бути не монотонною. Потрібні візуальні сплески – яскрава скульптура чи незвична висотка, щоб людина поглядом відпочивала.

Інша помилка – коли проектували метро в Києві, довжину перону розраховували на п'ять вагонів. Перша лінія була від Хрещатика до Дніпра. Вона досі основна й перевантажена в пікові години. Ніхто не передбачив, як розростатиметься столиця та її потреба в транспорті. ­Також Київ не був готовий до такого потоку машин, як зараз. Нині він – найзагазованіша столиця Європи. Серед українських регіонів – на першому місці за індексом людського розвитку, а за забрудненням довкілля – на передостанньому (на останньому – Донеччина. – "Країна").

Коли 1934 року сюди з Харкова перенесли столицю УСРР, у одній із газет писали: "Мы из Киева мещанско-купеческого сделаем образцовый индустриальный центр". До Києва поставилися, як до звичайного міста. Поряд із високотехнологічними підприємствами виникло багато ремонтних, хімічних, яким не місце в столиці європейської держави.

Ви якось казали, що центр Києва нагадує обличчя невдахи.

– 1897 року страхове товариство "Росія" викупило ділянку на території нинішнього Пасажу в центрі міста за мільйон рублів. ­Корова тоді коштувала 3 рублі, а 4 – кінь. 1912-го в бюджеті земств України доходи із землі становили 45,6 відсотка. Зараз – менше 10. Одразу видно рівень розкрадання. Нинішніх забудовників, з капіталами і зв'язками, турбує лише прибуток. Будь-яку вільну територію виривають під житло, торгові центри. Та коли ми забудовуємо центр мега-хмарочосами, працюємо проти Києва, проти його майбутнього. Бо вони кажуть не про вічність, а про минущість і виглядають як сіромахи серед випробуваних часом будівель.

Київ перетворився на місто машин, а не людей. Зник публічний простір, де реалізується міський спосіб життя. Це не лише розкіш спілкування, а й народження нових ідей. Бернард Шоу говорив: "Якщо у вас є яблуко і в мене є яблуко, то якщо ми обміняємося, у нас залишиться по яблуку. А якщо у вас є ідея і в мене є ідея, то у кожного буде по дві ідеї".

Позбавлення Києва міського простору – одна зі стратегічних помилок. За забезпеченістю житлом і комфортом життя він відстає від європейських столиць, навіть сусідів – Варшави, Праги. Програє за рівнем зайнятості й зарплат, продуктивності праці, відсотком молоді серед працюючих. І водночас Київ – у десятці столиць з найвищою вартістю життя. Сюди прагнуть усі інвестори, бо це і адміністративний, і культурний, і бізнес-центр. Звідси конфлікти між розвитком столиці й решти України.

Як тут можна зарадити?

 

– Треба забезпечити прискорений розвиток інших регіонів. Створити столиці противагу – міста-дублери, які візьмуть на себе частину її функцій. Це – Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Львів. Там є відділення Академії наук, оперні театри, університети. Дніпропетровськ і Харків розташовані на сході, Київ зміщений до півночі, Одеса – до півдня, а Львів – до заходу. Простір у цьому трикутнику потребує ще одного центру. Ми, науковці, пропонували Вінницю. Це місто з розвиненою економічною базою, соціальною інфраструктурою, хорошою історією.

Центр Києва треба розвантажити від міністерств. Від того, що Міністерство аграрної промисловості розташоване на Хрещатику, удійність молока не зростає. Мін'юст на вулиці Городецького, 13, – готова будівля для 5-зіркового готелю. У будівлі Служби з надзвичайних ситуацій на Олеся Гончара, 55а, містився колись інститут шляхетних панянок. Це була б чудова школа чи вуз. Якщо продамо ці споруди, отримаємо достатньо грошей, щоб на новому місці створити найсучасніші міністерства. Інвестори ж отримають землю в центрі, але не зможуть вийти за межі стін історичних будівель. Таким шляхом пішли багато європейських країн.

Куди ж перенести міністерства?

– Одна з пропозицій – Чигирин: центр України, берег Дніпра, колишня гетьманська столиця. Там починали будувати атомну станцію, звели житло (1970 року ЦК Компартії України ухвалив рішення будувати там ГЕС, потім – АЕС. Після аварії в Чорнобилі від нього відмовились через тиск громади. – "Країна"). Є за що зачепитися.

Інший варіант – розосередження. ­Промислові міністерства – на сході країни. Сільськогосподарське – у степу, Мінкультури – скажімо, у Львові. Або перенести їх на околицю Києва, в бік Українки. Там велика об'їзна, мостовий перехід. Вище – Конча-Заспа, де живе керівництво.

Проводити адмінреформу добре на таких прикладах. Влада зрощується з бізнесом через територіальну близькість. Буде багато невдоволених. Але маємо дивитися у майбутнє. Ірокези обирали вождем племені того, хто міг мислити на сім поколінь уперед. Китайський мислитель казав: тактика без стратегії – це метушня перед поразкою.

Як громадяни можуть впливати на забудову своїх міст?

– В Америці був рух, прихильники якого спалювали об'єкти, що деформували образ міста. А в Японії була така історія. На березі моря звели 5-п'ятизірковий готель. Той закрив краєвид старому чоловіку. Він подав до суду. Той присудив знести готель. Його власники запропонували чоловікові номер люкс до кінця життя. Відмовився. Вони: "Давайте перенесемо вашу хижу на 2 кілометри". Він: "Ні, я звик дивитися на море з цієї точки". І готель знесли.

А якщо дивитися реально – як припинити в Києві містобудівний хаос?

– Для початку треба прийняти новий генплан. Бо зараз немає нічого, що встановлювало б рамки забудови. Зводили в центрі Києва, у зонах охорони Софії, Лаври. І з року в рік усе більше спотворювали місто. Надто всі ті "скрині" над Дніпром на Печерську. Це призвело до зсувів ґрунту. Страждає Маріїнський палац і невідомо, що буде далі. Раніше, їдучи з лівого берега, бачили бані церков – ніби ракети, які ми, люди, відправляємо до Бога. А "скрині" перекрили цю красу. Це знищує неповторність Києва. Бо ж його головний ресурс – унікальне поєднання природи й історичної спадщини світового значення. Важливо зберегти цю унікальність і розвиватися за її рахунок.

ООН встановив житловий мінімум – 33,5 квадратного метра на людину. Розробники старого генплану виходили із середньої забезпеченості 27,5 метра на людину. Але от 2008 року десяту частину приросту житлофонду Києва становив 951 приватний будинок по 483 метри у середньому. Це – 160 на людину. Тим часом 40 відсотків киян мають менше ніж 14 метрів. Якщо так піде далі, багаті люди набудують собі хоромів, і середній показник буде вищий, ніж у Європі. До речі, вчені підрахували: там через несприятливі житлові умови щороку вмирають 100 тисяч людей. У нас такої статистики немає.

Як житлові умови можуть спровокувати смерть?

– От я живу в "хрущовці". Там маленька кухня. Горить газ. Якщо ви там готуєте і їсте, це псує здоров'я. Будинки оздоблені шкідливими матеріалами. Погані показники вологості повітря, провітрюваності, сантехніки, низька якість води. А вартість житла на 30 відсотків вища, ніж у середньому по Європі. Там на два річні доходи сім'ї можна придбати квартиру. В Австрії потрібно 5,2 щорічного доходу працюючої людини. У нас – у п'ять-шість разів більше.

Далай-лама казав: "Велике місто – це вміння жити разом". Новий генплан Києва має забезпечити толерантне співіснування людей різних соціальних груп, віку, релігій, національності. Це – мета. Інше – ­засоби. От у Києві є надлишок промислових територій. Це низькотехнологічне виробництво, якого не має бути в Україні взагалі. Більшість заводів лежать. Тисячі гектарів директори здають в оренду і гроші забирають собі. У новому генплані ми передбачили там будівництво.

Він – не ідеальний, але це крок уперед. На підставі генплану Київрада має прий­мати рішення щодо розробки галузевих проектів, схему розвитку пасажирського транспорту, водо-, теплопостачання. Та міська влада ніяк не може його прийняти. Інвестори й забудовники не хочуть чітких правил гри.

І який вихід? З чого почати?

– Створити орган із представників влади, бізнесу й громадян. Весь процес розробки і реалізації генплану має відбуватися в ­діалозі. Це відкритий документ. Люди мають право наполягати, щоб їхні поправки були враховані, аж до суду. Слід створити організації контролю за вузловими точками міста. Наприклад, за профілем: кінотеатри, театри, будівлі, пов'язані з видатними діячами. За територією, за інтересами, за майбутнім, за міфами Києва – за чим хочете. Добре було б обрати їх спільну раду або віче. Воно б акумулювало пропозиції і подавало міській владі, відстежуючи їх реалізацію без перехльостів і дублювання.

Головне – визначити місію Києва, чим він має бути за 30–50 років. "Обкатати" її на громадських слуханнях. Це буде спільна думка більшості активних киян. Далі її переформулюємо у види діяльності, які мають бути у столиці. В моєму уявленні це – наука, культура, продаж іміджу Києва. Виробництва – лише високотехнологічні, що забезпечують високий дохід і відповідають амбіціям столиці. Маємо розвивати економіку вражень. Позаторік Литва з населенням менш ніж у Києві заробила на туризмі 2,2 мільярда доларів. Вся Україна – 540 мільйонів.

Як уникати містобудівних помилок надалі?

– Грамотне планування міст спирається на три заперечення. Перше: розвиток економіки – не мета, а засіб побудови держави.

Друге: прогноз – це передбачення не майбутніх дій, а наслідків нинішніх рішень. Після Другої світової в Японії думали, чи вирощувати рис. Там мало землі й води. Порахували, що вигідніше завозити. Але так Японія потрапляла в залежність. Далі: імпортований рис будуть розвозити країною, а це псуватиме екологію. В повітрі там надлишок окисів азоту, що провокує рак. Рис же, доки росте, поглинає його. Вирішили вирощувати.

Третє: держава має підтримувати не задоволення потреб, а розвиток можливостей. Агентство з підтримки можливостей атлантичної Канади на кожен інвестований долар отримує 5 доларів прибутку і щорічно – 12 тисяч робочих місць. Якщо зробити Київ зручним для життя, бізнесу й культури, все інше зроблять самі люди.

Зараз ви читаєте новину «"Київ перетворився на місто машин, а не людей"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1201
Голосування Фінальна частина футбольного Євро - головна спортивна подія 2021 року. Як виступить на турнірі збірна України?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) стане чемпіоном
Переглянути