Фотографія – це абсолютна авантюра. Пішов із посади начальника відділу продажів у торговельно-виробничій компанії в нікуди. Без досвіду, без замовлень і без розуміння, як на фотографії можна заробити. Та ще й переїхав в інше місто.

В улюбленого фотографа Хельмута Ньютона помітив дивину. Ставши популярним, він не відходив від готелю, в якому зупинявся, далі 100 метрів. Мені це було незрозуміло. Почав себе тренувати. Сідаю в машину, і з моделлю домовляємося: їдемо 2 кілометри по прямій, на першому повороті – праворуч, далі прямо 150 метрів, зупиняємося, виходимо з машини, йдемо перпендикулярно 50 метрів і в радіусі 2 метрів фотографуємо. Так навчився знімати будь-де.

У другому класі на зароблені за щедрування гроші разом із хлопцями цілий місяць їздили в кафе сусіднього району. Досі пам'ятаю залізні піали, в яких подавали морозиво. У шостому класі на літніх канікулах у бабусі продавав жуйки. А на наступний рік взявся за цигарки. Тато в мене був у помічниках.

 

Прозу зі шкільної програми ніколи не читав – нудно. А вірші давалися легко. Першу книжку до кінця подужав у восьмому класі. Це була неофіційна біографія Арнольда Шварценеггера на 375 сторінок. Проковтнув за день.

У третьому класі образили на вулиці. Поскаржився батьку, і з ним близько години ходили по району – шукали хулігана. Після цього всі свої вуличні справи вирішував сам.

Терпіти не можу, коли люди працюють на відчепися. Дратують неузгодженості й нестиковки.

З батьками був одягнений і взутий, але виховала мене вулиця.

Перше захоплення модою пережив у шостому класі – пошив жилетку, рюкзак зі старої джинсової куртки і штани – з дідового плаща. Один раз пройшовся в них по району – і сховав. Якось дуже косо дивилися на мене.

Не люблю нічого з собою носити. Ні в кишенях, ні в сумках. Гаманець заважає, ключі від машини – теж. Пошив для фотоапарата кофр, куди можу заховати не лише техніку, а й важливі дрібниці. Але його носити теж не люблю.

Для мене наймана праця – це каторга. Може тому, що гроші почав заробляти ще в дитинстві. Важко переношу, коли мною намагаються керувати. Мені казали: треба збільшити обсяги продажів. А тоді така ситуація була, що хоча б утримати клієнтів. Не вмію називати чорне білим.

Рішення приймаю швидко й імпульсивно. Якщо довго думаю і погоджуюся, зазвичай шкодую.

Фотографія – це стосунки. Якщо модель тобі не довіряє, нічого не вийде.

Перший шлюб вибив мене з колії. У школі були досить великі амбіції, а потім вони кудись зникли.

В особистому житті – як у бізнесі. Перед тим як одружитися, треба домовитися, як будемо розлучатися.

У житті немає ніякого особливого сенсу. Живи та радій. ­Головне – робити так, як тобі хочеться.

×