Свекруха побачила обкладинку - а вона поняття не має, хто такий Андрухович, - і каже: "Краще б він шив п'ять черевиків на день"
Галина ОВЕРЧЕНКО, 47 років, Полтавська область
Вітчизняний одяг коштує так дорого, що вигідніше шити самому. Чоловікові костюм пішла на ринок купувати. За гроші, яких він на нашій фабриці "Володарка" коштує, можна два пристойних на базарі придбати. Ті костюми лише на експорт ідуть або місцеві віпи купують.
Ольга ЛАЗЕБНИК, 36 років, Вінниця
Сарафани доньці, а собі трикотаж купую "Киянки". Але верхній одяг вони шити не вміють. Навіть якщо хороший крій, то ціни, як із Франції. Не знаю, хто собі може дозволити пальто за 3 тисячі гривень. Невістка дітям одяг купувала на секондах. Але знайшла наші маєчки й повзунки на базарі. Не такі вже й гарні, але на 20 гривень можна чотири речі взяти.
Уляна СИМОНОВА, 56 років, Київ
Радять, що треба бути начитаною та красивою, щоб вийти заміж за олігарха. А хіба гроші варті того, аби всі свої чесноти віддати некоханому чоловікові? В інституті зі мною вчилася білява красуня Вікторія. Вона з бідної родини. Вийшла заміж одразу після шкільного випускного за місцевого багатія, старшого за неї на 10 років. Чоловік не дозволяв нічого вирішувати самій. Одяг перші два роки їй купувала свекруха. Говорила: "Я краще знаю, що любить мій Олежка". Віка підбирала слова, коли говорила до нього. А той дозволяв собі приходити додому під ранок. Разом уже шостий рік. Мають сина. Якось Вікторія спробувала заперечити чоловікові, коли той вирішив постригти дитину наголо. Сказав, що то його син і що вижене її, а дитину залишить у себе.
Людмила САВЧУК, 23 роки, село Уланівка Вінницької області
Журналіст розповів, як дозволив геєві себе поцілувати, - сміливо. У мене колись був подібний випадок, але нікому про це не розповідав. 10 років тому познайомився з 16-річним хлопцем на інвалідному візку. Він був дуже цікавий. Жалю до себе не викликав, бо мав сильний характер. Товаришували півроку. Потім його старша сестра вирішила забрати до себе в Німеччину на лікування. Прощалися з ним усією вулицею. А коли залишилися наодинці, попросив у мене французького поцілунку на прощання. Не міг йому відмовити. Після цього жодного разу не виникало бажання поцілувати чоловіка. Але той поцілунок згадую з теплотою.
Микола СЕМИРОЗУМ, 26 років, село Жорнище Вінницької області
Пишете, що життя стане яскравішим, якщо заговорити до незнайомців. А мій чоловік уже просто дістав цією звичкою. На море поїхали, так він потоваришував з якимсь дідом із Костроми. Цілі вечори з ним про життя розмовляв. Якось ми домовилися їхати разом із роботи. Заходжу в автобус, а він уже сидить біля вікна і з якимсь чорношкірим хлопцем балакає. Той щось белькоче, усміхається, а чоловік плескає його по плечу й каже: "Ти хороший, усе в тебе буде добре".
Ірина, 30 років
2 
35413
Коментарі