Справжні імена росіян Олександра Петрова та Руслана Боширова з'ясували журналісти міжнародного центру розслідувань Вellingcat. Їх підозрюють в отруєнні колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля і його дочки Юлії 4 березня 2018-го в англійському Солсбері.
– Друзі давно вже радили відвідати це прекрасне місто й собор. Він знаменитий своїм 123-метровим шпилем, – заявив Боширов в інтерв'ю пропагандистському ресурсу Russia Today. – Від початку ми планували приїхати в Лондон і відірватися, грубо кажучи. Це була не бізнес-поїздка. Ми розпланували так, що і в Лондоні побуваємо, і з'їздимо в Солсбері.
Руслан Боширов насправді – Анатолій Чепіга. Народився 1979 року в селі Ніколаєвка Смідовицького району Єврейської автономної області РФ. Є полковником Головного розвідувального управління Росії. Справжнє прізвище Олександра Петрова – Мішкін
Чепіга – рукоятка плуга.
"Вероятно, чепига походит от чапать – "хватать". Связано с болгарским словом чеп – "сук", – пише етимологічний словник Макса Фасмера (1886–1962).
"Чепіга як довга палиця використовувалася для транспортування рабів-людей, – припускає користувач сайта "Лінгвофорум" svidomit132. – Людей прив'язували попарно за шиї з обох її сторін – чепали чи чіпали. По п'ять або по 10 пар. За такої конструкції люди не могли лягти, а тільки присісти "навпочіпки".
Сім разів згадується слово "чепіга" в романі "Велика рідня" Михайла Стельмаха (1912–1983):
"За плугом, натискаючи на чепіги, горбився Полікарп, і обличчя його світилось радісно здивованим усміхом, який буває в щасливих дітей".
"Коли Григорій узявся руками за чепіги і з-під натертої до блиску полиці з смачним хрускотом і шипінням почала одвалюватися лискуча шоколадна скиба, він почув незвичне хвилювання і мінливу розмивчасту радість, що наповнювала все його тіло то добрим спокоєм, то тривогою".
"І все подобалось у ньому: спокійна мова, гордовитий з горбинкою ніс, брунатне довгасте обличчя, темнорусий чуб над невеликим пругким вухом і великі темні руки на колінах, що стільки пересіяли зерна, стільки потримали чепіги, стільки меблів зробили".
"І чув, як раділи руки, натягаючи віжки, солодко тремтіли міцні вузлуваті пальці, що стільки років скучали не за чужими чепігами".
"Працюватиму ж як. Для себе, для людей", – і солодко щеміли його великі дужі руки, начеб вже стискували чепіги у весняному полі".
"Дмитро люто перерізав батогом молоде стебло полину і швидко пішов до плуга. Він так затис у руках чепіги, що зразу ж зламався болт".
"Хіба це плуг? Це сльози, а не плуг: лемеша нема, п'ятка протерлася, чепіги поламалися".
– Чепіги – головна частина плуга, – розповідає майстер 65-річний Ігор Качмар із села Лавриків Жовківського району на Львівщині. Виготовляє кінні плуги. – Також є гряділь – поздовжній брус, до якого кріплять дві довгі ручки. Вони з'єднуються з ним перемичками, які єднають чепіги, греділь і леміш. За них орець тримається, коли йде за плугом. Ручки-чепіги треба вигнути на 45 градусів униз, інакше плуг не втримати в ріллі. Раніше чепіги точили з дуба або ясеня – вони довговічні. Зараз роблять із металу.
Чепігами на Полтавщині називали частину сузір'я Оріон. А на Поліссі – сузір'я Близнят.
Перехід слов'ян зі скотарства до землеробства утвердив культ "Золотого плуга". За Іпатіївським літописом ХІІІ ст., бог Сварог дав племенам рало і навчив їх обробляти землю. Відтоді існує приурочене до початку оранки свято першої борозни. Спершу господар мав принести жертву богам. На полі до чепіг прикріпляли різнокольорові стрічки і виорювали першу ріллю. У неї клали хліб – щоб нива щедро родила.
Обряд тримання за чепігу перед переселенням молодої родини до нового помешкання існував на Київщині.
– Батько нареченого віддавав старий плуг. Ним мав користуватися син, поки не справить свій, – каже етнограф Василь Коломний, 77 років. – Це символізувало, що молодій родині треба багато працювати. Тоді буде завжди хліб на столі.
Чепігівка – село у Сватівському районі на Луганщині. Розташоване на березі річки Баглай. Підпорядковується сусідній Містківській сільській раді. Під час Голодомору в 1932–1933 роках тут померло 26 жителів. Зараз мешкають 317 осіб, десятеро з них мають прізвище
Чепіга.
Захар Чепіга (1725–1797) – прізвисько останнього кошового отамана Чорноморського козацького війська. Тоді козаків переселили з Причорномор'я на Кубань.
Юрій Чепіга (1918–1991) – льотчик, герой Радянського Союзу. Під час Другої світової війни здійснив 140 бойових вильотів. Збив три ворожі літаки в повітряних боях, 20 спалив на аеродромах. Його п'ять разів збивали, але він повертався на фронт.
Яків Чепіга (1875–1938) –
автор проекту української школи, яку спробував запровадити в 1920-х. Вважав, що вона повинна бути продовженням сім'ї. Вплив учителя має поширюватися за шкільні стіни, педагог мусить знати досконало рідну мову та історію своєї нації. Діяча арештували в жовтні 1937 року, звинуватили в участі в націоналістично-терористичній організації. Помер у бухті Нагаєва неподалік Магадана на Далекому Сході.
"Чепіга" – один із псевдонімів полковника Української повстанської армії Ростислава Волошина (1911–1944). За політичні переконання чотири рази сидів у тюрмах, двічі побував у польському концтаборі Береза Картузька. Брав участь у створенні перших загонів УПА. Загинув у бою з радянськими військами в селі Гаї Бійничі Дрогобицького району Львівської області.
2775 українців мають прізвище Чепіга, за даними сервісу "Вся Україна". Зокрема двоє загиблих на Донбасі воїнів.
Микола Чепіга (1977–2014) воював у добровольчому батальйоні "Айдар". Родом із Полтави. Його командиром була Надія Савченко. Біля селища Металіст на Луганщині підрозділ рушив на допомогу іншій групі бійців. На півдорозі їхню бойову машину підбили. Савченко й п'ятеро вояків потрапили в полон. Чепігу зарізав ножем "кадировець".
Боєць 30-ї механізованої бригади Валерій Чепіга (1980–2015) потрапив під обстріл біля села Травневе Артемівського (після перейменування – Бахмутського. – Країна) району на Донеччині. Загинув від осколків снаряда. Похований у рідному селі Жигайлівка Тростянецького району Сумської області. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня посмертно.
2 
1
Коментарі