Якщо будуть два термінові дзвінки – від CNN і дружини, спочатку відповім CNN.
Секрет у тому, що секрету немає. Я хлопець із вулиці. Не був на війні. Не був сантехніком. Не писав резюме. Ніколи не виступав у суді. Не лікував людей. Я просто ставив запитання. Прості короткі запитання.
Ларрі Зейґер був товстий прищавий єврейський безбатченко, розбалуваний матір'ю, який отримував допомогу. Ларрі Кінґ – повна протилежність.
Кажуть, подорожі розширюють кругозір. Поповнити знання можна, не виходячи з дому, – достатньо бути допитливим і слухати людей.
Може, я про щось і шкодую. Але ніколи не скажу: "Як шкода, що я не ризикнув".
Кожен, із ким говорив довше за хвилину, знає про мене щонайменше два факти – я з Брукліна і я єврей. Пишаюся цим. Був би я заїкою, починав би саме з цього. Так ви одразу розкриваєте карти. Це не вилікує від заїкання, але допоможе стати кращим співрозмовником і завоювати повагу.
Два правила успішного продажу – знати, що продаєш, і нічого більше не пропонувати після укладання угоди.
Говорити – як грати у гольф, водити машину або тримати магазин. Що більше це робиш, то краще виходить.
Якщо щось робите, чекайте наслідків.
Я – агностик. Таким добре вдаються інтерв'ю зі священниками й богословами. Атеїстам важче, бо вони впевнені, що Бога немає. В агностика ж основний принцип – "я не знаю". На кожному кроці запитує: чому?
Якби не зайнявся тележурналістикою, став би коміком. Досі отримую задоволення, коли вдається когось розсмішити.
9 червня 1943-го ніс із бібліотеки дев'ять книжок. Може, мені так здається, бо мені було 9. Перед будинком стояли три поліцейські авто. Почув крики матері. Коли біг угору сходами, назустріч вийшов поліцейський. Посадив у машину і сказав, що батько помер. Я не плакав. Був ніби в тумані. Під час похорону грався біля під'їзду, стукаючи м'ячиком по сходах. Більше не ходив у ту бібліотеку.
Коли бачив біля під'їзду поліцейські машини, мчав додому переляканий, що померла мати.
Секрет мого успіху – некерована цікавість.
Мій старший брат Ірвін помер у 4 роки від апендициту. Не встигли відвезти в лікарню. Я народився за рік. Не бачив удома фото Ірвіна. Батьки не говорили про нього. У 3 роки в мене розболілося вухо. Пам'ятаю, як сидів на задньому сидінні авто, а батько кричав шоферу: "Швидше, швидше!"
Молодість – для ігор. Старість – щоб піклуватися про інших.
Від муніципалітету отримав окуляри з дротяною оправою. Це було тавро. Кожен знав, що ти – з бідних. Ненавидів їх. Це вже потім такі оправи увійшли в моду. Але ви не побачите жодного мого фото після 10 років у тих окулярах.
Багато століть у євреїв не було стабільності. Щомиті могли втратити і майно, і життя. Будь-яка трапеза могла стати останньою. Тому в єврейських ресторанах такі великі порції. Їжа повинна бути чудова. І з'їдають усе до крихти.
Ніде люди не почуваються ніяковіше, ніж за столом, де є незайняті місця.
Після школи займався чим завгодно. Дядько влаштував у фірму з доставки посилок. Торгував молоком. Але найкраще було на телефоні в кредитному відділі універмагу. Придумав слово "конґілювати". Дзвонив клієнтам: "Якщо не внесете грошей до вівторка, конґілюємо ваш рахунок". Один чоловік благав: "Будь ласка, не конґілюйте мене!"
Гроші ніколи не були головним. Якщо був винен тисячу, а хтось просив у борг, віддавав усе, що мав. Не вмів твердо казати "ні". Мені постійно бракувало коштів. Але президенти банків підписували позики, бо були моїми прихильниками.
Ніщо не дратує сильніше за фанатизм. Який стосунок колір шкіри чи орієнтація може мати до роботи? До свободи? До розваг? Яка вам різниця?
Моє особисте життя так само погано піддавалося контролю, як і мої фінанси. Те, що подобається у 20, навряд чи подобатиметься у 30. Що приваблює у 30, не викличе інтересу в 40. І так далі. Якщо дивитися на світ у такому ракурсі, три шлюби – цілком здорове рішення. Але вісім, звичайно, це перебір.
Неможливо запланувати любов. Та, коли закохуєтеся, вже не можете взяти й відкинути це почуття. Захопленню можуть покласти край якісь зовнішні обставини. Але не ви. Ніхто й ніколи не знаходив цьому пояснення. Шекспір намагався.
Завжди вважав себе хорошим батьком. Просто не був хорошим чоловіком.
Якщо говорите "я" занадто часто – ви лайно, а не співрозмовник.
Питання, на які можна відповісти "так" або "ні", – головні вороги доброї розмови.
Почуття моменту – вроджене. Якщо його не маєте, вам не пощастило. Якщо маєте, все інше прийде саме.
Доки ми пам'ятаємо музику, можемо повертатись у свою молодість.
Якось у гостях був фахівець із цукрового діабету. Запитав його, що означає слово "діабет". Відповів: "Я дізнався це на третій день навчання в медичному інституті, але ніхто відтоді про це не питав".
Викурював по три пачки сигарет у день протягом 36 років. Курив навіть у душі. Коли стався інфаркт, боявся, що лікарі заборонять. Але вони нічого не сказали. За тиждень дозволили залишити лікарню. Дорогою вийняв з кишені пачку сигарет і викинув. Більше не курив.
Я проти смертної кари. Позбавляючи життя вбивцю, ми здійснюємо таке саме вбивство. Але головне – смертна кара заперечує можливість перегляду справи.
Завжди оточували красуні. Мені було необхідно, щоб якась чарівна пані говорила: "Ти такий цікавий. У тебе чудовий голос". Сам про себе ніколи так не думав.
Якщо можна освідчитися, коли кохана лежить на лікарняному ліжку, то можна й одружитися, коли лежиш на ньому сам.
Ось чого я ніколи не розумів у Господа – то це його правила щодо сексу.
Найунікальніша людина ХХ століття – Нельсон Мандела. Запросив на інавгурацію охоронців в'язниці, в якій сидів. Така здатність прощати – дар.
Хотів би познайомитись із Джеромом Селінджером. Він став затворником на піку популярності. Чому? Чи перестав писати?
Не те щоб боюся смерті. Просто не хочу бути при цьому присутній.
Якщо помру, заморозьте мене. Не хочу бути закопаним у землю. І спаленим теж. Хочеться залишитися десь тут. Раптом колись вдасться мене оживити.
Працюйте щосили. У вихідні. Робіть усе, що вам говорять. Приходьте раніше. Вам відмовлятимуть, вас звільнятимуть. Ніколи не здавайтеся.
Щоденник укладено за матеріалами CNN, Washington Post, Los Angeles Times, BBC, Entrepreneur, GQ, книжок Ларрі Кінґа "Як розмовляти будь з ким, будь-коли і будь-де. Секрети успішного спілкування" і "А що це я тут роблю? Шлях журналіста"
Коментарі