Киянка Валентина Коваленко, 60 років, — інвалід дитинства. Через спадкову хворобу виросла на один метр. Але на прожиток заробляє сама. Плете дитячі капці — пінетки й шапочки.
У суботу й неділю виносить їх на столичний речовий ринок Троєщина. Стає перед входом.
— Плести мене навчила мама, — каже Валентина. — На мій зріст важко знайти підходящу одежу. Отак сама собі почала плести речі. А взуття купую в дитячому відділі.
За день жінка продає 2–10 пар пінеток. Просить за них 15–30 грн залежно від розміру. Шапочки — по 16. На пару дитячих капців треба менше одного мотка пряжі. Ангорську вовну Валентина купує по 7 грн за моток, мохер — по 12.
— Плету в дві нитки — мохеру та ангори, щоб не кошлатилися й не збігалися, — каже Валентина. — Улітку за день роблю по дві пари. Тепер виношу продавати.
Жінка живе біля станції метро Святошин. На Троєщину їде метро та трамваєм. На високі східці Валентині піднятися важко. Їй допомагають пасажири.
— Буваючи на ринку, бачила, що інші торгують, — каже Коваленко. — Вирішила, що я теж зможу. І таки змогла вижити серед високих людей!
2 
35413
Коментарі
1