— У Полтаві була помічником директора в приватній агрофірмі. Отримувала достойну зарплату. Потім переїхала до столиці з коханим. Рік шукала роботу, але так нічого й не знайшла. Одного дня згадала про свою мрію — варити сир. Поїхала на базар, купила молоко. В інтернеті замовила закваски, фермент. Витратила майже 700 гривень, — розповідає 33-річна Тетяна Дядечко.
Заснувала гастромайстерню "Коза Чка". Виготовляє сири з козиного та коров'ячого молока. Продає через інтернет і на фестивалях. Вклала в бізнес майже $40 тис.
— Вісім місяців варила сир удома. Мала постійних покупців у Києві. Тоді вирішила взяти участь у ярмарку вуличної їжі. За 3 години продала 70 кілограмів сиру, — продовжує Тетяна Дядечко. — Спочатку готувала все на інтуїції. Не завжди розуміла, що виходить, а що — ні. Поїхала в Литву з іншими сироварами, козоводами. Там потрапила на майстер-клас Валдаса Каваліаускаса. Купила його книжку рецептів сирів. Зараз теж періодично їжджу до Валдаса, щоб поділитися досвідом, порадитися.
2013-го купила невеликий цех у Житомирській області. Для цього взяла кредит, додала заощадження. Також продала фототехніку, машину. Домовилася із селянами, що забиратиму в них молоко. Маю шістьох постачальників. Для виробництва сиру важливо, аби молоко було якісне. І від здорових тварин, які не мають ліків в організмі. Бо тоді сир неправильно визріватиме, його може розірвати.
Перший місяць у цеху працювала сама: колола дрова, топила котел, їздила по молоко, варила сир. За день переробляла 300 літрів молока. Виходило 45 кілограмів сиру. За тиждень мала десь 120 кілограмів. Три дні — робила продукцію, решту тижня — пакувала замовлення, відправляла. Носила свій сир на дегустацію в столичні ресторани, домовлялася про співпрацю. Рекламувала на фестивалях і в соцмережах. Зараз маю п'ятьох працівників. Крім сиру, робимо йогурти на замовлення мережі супермаркетів. Вони простіші у виготовленні і дають швидший прибуток.
За тиждень на моїй сироварні переробляється 900 літрів молока. Найпопулярніші види сиру — "Корольок", нагадує відомий Реблушон. І "Сент-Ніколас" — на зразок британського Стілтона. Копіюю світові рецепти, але підлаштовую їх під місцевого споживача. Назви сирів придумую сама. Вартість кілограма не можу ставити більше 300–400 гривень, бо дорожче люди не купуватимуть.
Попит на сир в Україні великий і зростатиме далі. Раніше люди знали лише "Російський" і "Голландський", що відрізнялися величиною дірочок. А смак мають пластмасовий. У Європі є сировари у п'ятому поколінні. І населення має вищі доходи. Більше купують справжні сири, а не сирні продукти з великих супермаркетів. У нас поки що такого немає.
Останнім часом в Україні відкрилося багато міні-сироварень. Це вигідна справа. Проводжу майстер-класи для охочих. Із підприємствами, яким допомогла почати роботу, домовляюся про співпрацю. Учням кажу, щоб готувалися до труднощів. Бізнес — це щоденна боротьба. Конкуренція зростає, але попит виробники ще не задовольняють. Також варто працювати над якістю.
2 
35413
Коментарі