57-річний Володимир Хіль і 54-річний Володимир Вітюгов із Черкас більше 30 років пропрацювали водіями у Черкаському АТП. Після розпаду Союзу підприємство почало занепадати. Чоловіки удвох викупили автобус "Ікарус", зареєструвалися приватними підприємцями. І виграли тендер на перевезення пасажирів за маршрутом Черкаси—Монастирище.

— Щодня робимо одну ходку в Монастирище і назад у Черкаси. Виїжджаємо о сьомій ранку. В один бік їхати більше п"яти годин. Монастирище — найвіддаленіший район Черкащини, до нього 260 кілометрів. Білет із обласного центру до Монастирища коштує 35 гривень. Саме до райцентру набирається не дуже багато пасажирів. Але ми їдемо через кілька районів і зупиняємося по дорозі в усіх селах. Їх по маршруту до тридцяти набереться, — розповідає Володимир Хіль.

За один день узимку компаньйони мають 700 грн виручки. Улітку, коли городи та відпустки, заробіток буває удвічі більшим. Половину грошей віддають на податки, запчастини й пальне. Щодня треба заправити автобус на 600 грн.

— Але ціни на квитки не піднімаємо. Графік руху нашого "Ікаруса" люди вже добре знають. Автобус усю дорогу не пустий. Комусь треба в місто на базар, комусь — до іншого села родичів відвідати. По селу беремо одну гривню, — каже Хіль. — Ми б хотіли купити автобус "мерседес". Він комфортніший. Але нам не по кишені такий, навіть беушний. Дворічний коштує 200–300 тисяч євро. А про новий немає чого й мріяти — удвічі дорожчий. Плануємо взяти у кредит новий "Богдан". Він обійдеться у 220 тисяч гривень.

×