У березні 2008-го приватні перевізники Києва зажадали підвищити плату за проїзд у маршрутках до 3 грн. Бо доводиться їздити собі у збиток. Відтоді вартість проїзду на більшості маршрутів зросла на 25–50 коп. На найдовших складає 2,25 грн.
Чи й справді маршрутники їздять собі у збиток? На кінцевій маршруту N417, Контрактова площа — житломасив Ново-Біличі, зранку та надвечір черга. На кількох наступних зупинках у салоні "Богдана" набирається 43 пасажири. До кінцевої, що за 18 км, 54 пасажири. Кожен сплатив по 1,75 грн. За 40 хв. рейсу водій зібрав 96,25 грн.
— Чого постійно підбираєте пасажирів? В автобусі й так ніде стати, — питаю водія по дорозі.
— Це ще небагато. В годину пік втискується вдвічі більше, — заперечує той.
Від перехрестя Чорнобильської та Ірпінської вул. починається маршрут N208. Він 25 км завдовжки. По Великій Окружній дорозі приблизно годину їде до Голосіївської пл. Два водії чекають пасажирів біля своїх "богданів":
— Я вчора нічого не заробив! Більше в пробці стояв, — рясно пересипає слова лайкою один. — Якийсь дурень став на вузькому мості в Жулянах акумулятор міняти. Затор був на три кілометри з обох боків.
Напарник Віктор погоджується:
— У мене має бути 30 ходок за день. А виходить 20. Я говорив із пацанами, які їздять до площі Перемоги по проспекту, то там нормально їздити. Вони вмудряються і понад план у пару рейсів змотатися. А тут більше нервів, як заробітків.
На 208-му маршруті за проїзд теж беруть 1,75 грн. Від 63 пасажирів водій отримав 110 грн.
Стоматолог Ірина Вінницька, 23 роки, щодня витрачає на дорогу 6,50 грн. Маршруткою N401 добирається від Севастопольської пл. на Микільську Борщагівку. Працює там у приватній клініці. Пополудні їде на іншу роботу, на Бессарабську пл.
— Зранку не втовпишся, — каже. — Особливо, в понеділок. Люди роз"їжджаються із залізничного вокзалу. Уже чотири місяці, як тут беруть по 1,75 гривні. Але пасажирів не поменшало. Бо до метро далеко. Мабуть, тут і сотня пасажирів із кінця в кінець назбирується.
Водій бере собі до 350 гривень за день
5 км від вул. Старовокзальної до Контрактової пл. маршрутка N564 проходить за 15–20 хв. За проїзд тут беруть по 1,5 грн. Цей маршрут дублює лінію трамвая N18.
— Трамвай рідко ходить, один на 15–20 хвилин, — каже киянка Ірина, 42 роки. — Як не хочете ждать, ідіть на машрутку. А я не можу, бо мені сім"ю треба кормити.
У білому "богдані" сидять четверо пасажирів. Смаглявий водій потягується за кермом. На прохання рушати в рейс відмовляє:
— Не видишь, пассажиров нет. Надо постоять две-три минутки, тогда поедем.
За 7 хв. відправляється. До кінцевої "богдан" назбирав 43 пасажири. Назад, із Контрактової до вокзалу, проїхала 61 особа. За день водії цього маршруту роблять до 40 рейсів. Збирають приблизно 3 тис. грн. На довших маршрутах, де часто трапляються затори, виторги — 2 тис. грн на день.
За день столичні маршрутки проходять до 400 км. Дизпальним водії заправляються з виручки. На 100 км міських доріг "богданам" треба близько 20 л. Платять на АЗС 540–600 грн. За ночівлю мікроавтобуса на платній стоянці віддають 10–15 грн. Решту ділять між собою власник автобуса та водій.
— За день за баранкою маршруточники получають по 150 гривень, — розповідає киянин Сергій, 36 років. — Це, так би мовити, за домовленістю з хазяїном. А так, собі в карман, кладуть іще двохсотенну.
На "газелі" Сергій пропрацював 3 роки. По дві доби на роботі, потім — два дні відпочинку. Але проводити по 12–14 год. за кермом важко. Тому звільнився. Нині більше половини водіїв на приватних "богданах" — заробітчани з інших областей.
Автобус "Богдан А092", саме таких найбільше на столичних маршрутах, коштує 150 тис. грн. Його можна взяти в кредит під 15% річних. Витрати власника на новий автобус окупляться трохи більше як за півроку. "Богдани" довговічні. Досі на київських маршрутах їздять машини, випущені наприкінці 90-х років. Ліцензія та дозвіл на маршрут обійдуться в 2 тис. грн.
Але найбільше приватники витрачають на хабарі міліції, податківцям і місцевим чиновникам, що видають дозволи на перевезення. За їхніми словами, це більше половини виручки.
5 
35413
Коментарі