— Мені в руки потрапив чоловічий гаманець, зроблений якимсь умільцем. Шви були виконані неякісно та й шкіра з дефектом. А коштував 350 гривень. Подумав, що пошити щось подібне легко самому. Вирішив спробувати. Купив відрізки шкіри, вощену нитку, виделковий пробійник, яким роблять дірки для зшивання виробу. Але виявилося, що не все так просто. Рік пробував і вчився шити. Майже всі вироби спочатку викидав у смітник, — розповідає 32-річний Олег Сабіров.
Працює шахтарем у Добропіллі на Донеччині. Виготовляє на продаж шкіряні гаманці, візитниці, бирки для багажу, сумки.
— На мінімальний набір для виробництва товарів із натуральної шкіри потрібно десь 2 тисячі гривень. Я купив котушку ниток, декілька лінійок, ніж зі змінними лезами, голки з тупим кінцем, клей, молоток. Квадратний метр шкіри коштує майже 950 гривень. Ціна може змінюватися, залежно від магазину, марки, кількості товару. Якщо плануєте виготовляти багато речей на продаж, знадобиться спеціальна швейна машинка й лазерний верстат. Це ще від 52 тисяч гривень. Також не обійтися без майстерні.
Шкіру замовляю в інтернеті. Виробники — Італія, Україна. Обрав для роботи шкіру завтовшки близько 2 міліметрів. Купую переважно п'ять кольорів: білий, чорний, червоний, рудий, коричневий. Першими почав продавати гаманці для зберігання карток і візиток — картхолдери. Важко було навчитися робити рівний шов, охайно та правильно вирізати деталі виробу. Маю в асортименті обгортки на документи, бирки для багажу, нашийники для собак, гаманці, сумки. Більшість моїх товарів підходять чоловікам. Ціни починаються від 200 гривень. Наприклад, гаманець на кілька відділень коштує 850.
Знайомі спочатку дивувалися моєму захопленню. Потім почали замовляли собі чи на подарунок. На початку пробував виходити на ярмарки. Проте це варіант не для Добропілля. Місцеві швидше куплять дешевий китайський гаманець, щоб потім викинути його за півроку-рік. Мій дорожчий, але й служить довго.
Олег Сабіров виграв грант 120 тис. грн на розвиток власної справи. Головними умовами були офіційне оформлення підприємства і власний внесок — 25% суми гранту. Купив лазерно-гравірувальний верстат, шкіру й інші матеріали, оплатив розробку сайту.
— Невеликий виріб виготовляю майже за годину, сумку — три дні, — продовжує Олег. — Поки ще не було такого, щоб замовлення взагалі не сподобалося клієнту. Декілька разів повертали дороблювати, бо бачили виріб інакше. Але більшість людей покладається на мій смак.
Продаю речі через соцмережі. Також маю сторінки на міжнародних сайтах авторських виробів. В Україні немає потужних ресурсів, де продавали б вироби ручної роботи. Найбільше замовлень отримую із-за кордону. Поки що поєдную роботу на шахті з власною справою. Винаймаю майстерню в будинку побуту за 1500 гривень на місяць. Удома маленька дитина, незручно працювати. Та й гримаю постійно молотком. Від приладу для гравіювання завжди багато пилу. До мене в майстерню можуть приходити клієнти, щоб обговорити замовлення.
Усю основну роботу виконую самостійно: виготовляю товар, надсилаю клієнтам, веду бухгалтерію. Але деякі функції почав передавати іншим спеціалістам. Наприклад, у мене є людина, яка допомагає продавати товари на міжнародних сайтах. Були амбіційні плани. Та поки що не все швидко виходить, як хотілося б. Підприємницька діяльність не легша, ніж робота на шахті. Ти сам майстер, фотограф, маркетолог, менеджер із продажу. Часто не вистачає часу, щоб нормально відпочити. Проте не хочу кидати справу. Треба набратися терпіння. Активніше передаватиму певні завдання іншим. Наприклад, у мене не виходять гарні фото. Тому тепер надсилаю речі фотографу в Київ. Він може так оформити композицію, що мої товари одразу хочеться купити.
6 
35413
Коментарі