Жителі міста Узин, що на Київщині, Надія та Вадим Тарнопольські мають продуктовий кіоск. Півтора року тому поставили його біля своєї хати на вул. Червоноармійській.

Торгують хлібом, солодощами, газованою водою, фруктами та ковбасами. Товар щотижня закуповують оптом у райцентрі Біла Церква. Беруть небагато, так щоб  продати за тиждень.

— Взагалі ми хотіли робити крамничку, навіть бізнес-план написали, прорахували все до копійки, — розповідає Надія Тарнопольська, 42 роки.— Нам обіцяли допомогти, адже у нас десятеро дітей, із них вісім — прийомні. Найменшому сім років. Але далі обіцянок не пішло.

Власних грошей ледь вистачило на старий жерстяний ларьок. Знайшли його за об"явою в місцевій газеті "Гриф".

— Перевезли його, пофарбували, — веде далі Надія. — Довелося міняти проіржавілі боковини.

Для цього наймали людину. На кіоск витратили 8 тис. грн. Понад 5 тис. — на ремонт та облаштування. Для напоїв та ковбас купили холодильники. Потім збирали гроші на крам.

— Першого разу закупили товару на три тисячі гривень, — продовжує Надія. — Спродалися з прибутком, далі знову накупили товару. Так і закрутилося.

Кіоск працює з понеділка до суботи, з восьмої ранку до 19.00. По неділях родина ходить до молитовного дому.

Першого разу закупили товару на три тисячі гривень. Спродалися, знову накупили. Так і закрутилося

— Та якщо комусь треба, продамо в любе врем"я,— додає жінка. — Вдень покупці рідко підходять. Так ми, щоб не просиджувати, провели від ларька дзвінок. Якщо хтось прийде, то дзвонить. Я виходжу і продаю. Так що встигаю заодно дітей глядіти і в хаті поратися. Діти допомагають товар розкладати. Його чоловік зі старшими хлопцями привозить.

Залишається багато картонних коробок і целофан. Діти їх складають. Як назбирають багато, відвозять у пункт прийому вторсировини. Так заробляють на кишенькові витрати.

— Спиртного і цигарок не продаємо,— каже Вадим, 47 років.— Хоч звісно, на цьому товарі виторг найкращий. Не хочемо подавати дітям поганий приклад.

Ціни у кіоску — як на місцевому ринку. Найбільше покупців напередодні свят.

— Нам зручно, не треба бігати у центр по буханку хліба, як оце я зараз прийшла, — каже сусідка Тарнопольських, 31-річна Оксана Тарасенко. — Неподалік багато стареньких  живе.

До центру Узина та магазинів від кіоску Тарнопольських — понад кілометр.

Щоб відкрити торговельну точку, подружжя зареєструвалося приватними підприємцями.

— Зібрали купу різних дозволів, — говорить Надія Тарнопольська. — Оформляли документи у Білій Церкві. Нам як багатодітним допомогла міськрада. А районна архітектура безплатно зробила проект.

Скуповуватися на гуртові бази їздять власною "газеллю". У середньому на закупку витрачають 2 тис. грн. Гроші з обігу не беруть. Вони тільки для закупок, пояснює підприємниця. Зате за рахунок націнки частину товару можна брати для прогодування десятьох дітей.

— Харчуємося з власного ларька, на стороні нічого не купуємо, — запевняє Надія. — Ще й маємо за місяць чистими, готівкою 600 гривень.

Стандартний кіоск виготовлять за місяць

Торговельні павільйони-кіоски роблять на замовлення. У столиці беруть по $400 за кв. м.
— Ларьок робимо в середньому за місяць, — каже Андрій Лавер, 30 років, керівник компанії "Модультех", що на столичній вул. Трутенка. Вона спеціалізується на виготовленні кіосків. — Каркас робимо зі сталевих швелерів і труб. Зовнішня обшивка — з профнастилу, внутрішнє оздоблення — вагонка МДФ. Між ними вставляємо утеплювач.
Стандартні розміри кіоску — 5 на 3 м, заввишки 2,60 м. Такий коштуватиме $6 тис. Можуть виготовити і за проектом замовника.
Вікна встановлюють металопластикові, зі склопакетами. Розмір — на вибір клієнта. Доставку і вантаження автокраном оплачують окремо.

×