— Ми з чоловіком живемо в гуртожитку колишнього радіозаводу. Як підприємство закрили, то мешканці переробили кімнати на однокімнатні квартири. Поставили електричні плити. Жилося більш-менш нормально, — розповідає 53-річна Катерина Демченко зі Сміли на Черкащині.
Торік через борги за газ у місті кілька разів припиняли роботу котельні. Без тепла були житлові будинки, школи, дитсадки.
— Прийдеш із роботи, а на термометрі не більш як 15 градусів. Хто включав "дуйку", хто електрообігрівач. А в кого нічого не було, й купити немає за що — мерзли. Нам свати віддали саморобну електробатарею. В кімнаті нагрівалося до 18 градусів. На ніч обкладалися пляшками з теплою водою і так спали. На вихідні їхали в село в батьківську хату. Топили грубу. Тільки там відігрівалися. І знову на тиждень — у Смілу мерзнути. Наш будинок отримав 15 дозволів на індивідуальне опалення. Хто шустріший, то встиг першим зібрати документи. Ми й не знали. Та й грошей все одно немає. Котел коштує не менш як 10 тисяч. Ще чотири треба заплатити, щоб відрізатися від централізованого опалення. Якщо цього року теж будуть проблеми з опаленням, так само зимуватимемо. У будні — в Смілі, на вихідних — у селі. Правда, дров ще не заготовили.
Родина Коваленків мешкала в Смілі в однокімнатній квартирі на першому поверсі дев'ятиповерхівки. Поміняли її на хату в селі.
— Згадуємо зимування в квартирі, як страшний сон. Торік відключили дев'ять котелень, без тепла залишилися 20 тисяч мешканців міста. Хоч улітку місцеві чиновники казали, що готові до опалювального сезону, — говорить 48-річна Тетяна Коваленко. — Люди перекривали трасу. Але тепло так і не включили. Ми з чоловіком із весни почали шукати варіанти обміну квартири на приватний сектор. Але нам пропонували переважно старі хати. Потім знайшли ідеальний варіант — за 2 кілометри від Сміли. Місяць тому переїхали в село. Тут є газове опалення. Тому сидимо в теплі. На роботу їздимо машиною. На вихідні приїжджають грітися діти. Внуки у нас проводитимуть усі канікули.
4 
35413
Коментарі