Власноруч зроблені дерев"яні ложки 65-річний Микола Римар носить на ринок. У його райцентрі Богуслав Київської області торгують тричі на тиждень. Маленькі дитячі ложки й великі ополоники розкладає на ряднині. Із собою бере кілька заготовок із липи, груші чи яблуні. Працює на базарі, чекаючи на покупців.
— Підлітком дивився, як батько робить, а потім і собі узявся, — розповідає. — Першу показав матері. Вона похвалила: "Вдатна ложка", — так наче поблагословила. Відтоді вже півстоліття тешу ложки.
Інструментів багато не треба. Микола Римар працює маленькою сокиркою, ножем та вигнутим півдугою тесаком із дерев"яною ручкою. Спершу сокирою витісує в заготовці руків"я та черпалку. Потім береться за напівкруглий тесак. Ложку впирає у фетровий нагрудник. Вибирає тесаком заглибину, потім обтесує ложку зовні. Під кінець обробляє ручку. За годину-півтори ложка готова.
— Деревина легка, сама ложка видовжена, а не кругла, так що легко входить до рота і сьорбати не треба, — продовжує ложкар.
Маленькі ложки продає по 10 грн. Черпаки — по 50. Найбільше беруть столові ложки, по 20 грн. За день у нього купують до десяти предметів.
2 
35413
Коментарі