Марія Сіреджук, 28 років, торгує у столиці рушниками. Приїхала з Івано-Франківщини. На її столику, при вході до Житнього ринку, розкладені 150 рушників. Їх розглядають кілька покупців.
— Мої рушники з Прикарпаття, наші жіночки їх вишивають, — розповідає їм Марія. — Ціна залежить від тканини та візерунка. Що більше вишивки, то дорожче буде.
Киянка Катерина Катащинська, 50 років, вибирає весільного рушника. Треба постелити під ноги молодятам, розказує продавчині:
— Рушники під ікони нам вишили на замовлення. А от під ноги — не встигають. Весілля буде 29 серпня. Хочу, щоб на рушнику побільше червоного було. Кажуть, червоне — до щастя та любові. Донька в мене — лікар, має хорошу роботу. Можна й заміж.
Марія вибирає їй три рушники. Один із цупкого домотканого полотна, інші — на тонкому фабричному штапелі. Катерина вибирає штапельний із візерунками-лебедями. Платить 100 грн.
Домоткані полотнища Марія продає по 200–450 грн. На фабричній тканині — до 250 грн. Пара рушників на ікони коштує 150 грн. Серветки для свічок — від 70 грн за пару. Щомісяця Сіреджук їздить на Івано-Франківщину. Оптом закуповує рушники в тамтешніх майстринь. Сумки із крамом тримає в кімнаті, яку винаймає в квартирі пенсіонерки. У столиці рушники продає на 20–30 гривень дорожче.
На Житньому ринку за місце треба платити по 5 грн. Рушниками торгують там ще чотири жінки.
— То дарма, нам покупців не бракує, — запевняє Марія Сіреджук. — На Спаса закінчиться піст. А рушники вже купують. І так цілу осінь буде, до Різдвяного посту. У січні знову розкуповуватимуть. А потім — перед Великоднем.
Найбільше покупок у вихідні. За день Марія продає 20 рушників або й більше. У будні часом беруть два-три.
— За місяць заробляю десь під тисячу доларів, — каже Марія. — Уже вісім років із того живу.
5 
35413
Коментарі