— Була звичайним продавцем на ринку. Продавала дитячий одяг. Від батьків не раз чула, що речі неякісні. Просили привезти кращий товар. Говорила власниці. Але вона казала, що в Туреччині нічого якісного немає. Те, що гарне — коштує великих грошей. Мовляв, ніхто не купить дитячі повзунки за 500–700 гривень, — розповідає 27-річна Марина Слюсар із Вінниці.
— Я почала шукати дитячі речі на закордонних сайтах. Бачила, що там ціни нижчі. Але не знала, які вони на якість. З каталогами одягу пішла до сестри. Спитала, чи купувала б вона такий одяг. Їй сподобалася ціна. На свій ризик накупила різних речей. Коли прийшов товар, то все дуже сподобалося. Дитячі речі були якісні і красиві. Ставила їх на продаж на ринку. Але коли власниця побачила, попросила цього не робити. Тоді я зняла невеличке приміщення. Там розмістила одяг, який не встигла продати. Пропонувала покупцям зробити замовлення за каталогом на міжнародному сайті. Також клієнтів шукала на дитячих майданчиках. Спершу приходили лише батьки з мого будинку. Згодом із сусідніх. Тепер маю багато замовлень.
У справу вклала п'ять тисяч гривень. Ці гроші постійно крутяться. Фішка в тому, що я продаю за такою самою ціною як на сайті. Але для мене вартість нижча. Я оптовий покупець закордонної фірми. На кожній речі маю 20–50 гривень прибутку. Торгувати так вигідно, бо я не вкладаю гроші у товар наперед. Більше замовляю лише тих речей, які відчуваю, що точно продадуться. Цього сезону в моді були дівчачі сукні з пишними спідничками. Багато купували.
Почала розвивати новий напрям — замовляю дитячі іграшки та взуття. Виявилось, що це перспективніше. Наприклад, шкіряні дитячі кросівки зі США коштуватимуть 350–400 гривень. Українські обійдуться стільки ж. Але в американського взуття кращі моделі, більше кольорів.
Замовляти за каталогами краще, ніж відкривати свій інтернет-магазин. У мене є обмін товару. Якщо річ дитині не підійшла, забираю. Ще один момент — покупець одразу бачить якість товару. Купують охочіше. Тому в такому магазині, як у мене, вітрина зі зразками товару має бути обов'язково. Раз на сезон розпродую всі зразки за собівартістю. Працювати нескладно. Головне самоорганізація, треба все запам'ятати, записати і проконтролювати.
Посилка з товаром йде в Україну тиждень. Щодня маю від 20 до 50 замовлень. Почала брати замовлення на шкільну форму. У серпні очікую збільшення попиту в три-чотири рази. Найняла на роботу двох людей. Одна працівниця відповідає за посилки, інша — рекламує товар у соцмережі.
Зараз маю дохід 25–30 тисяч гривень на місяць. Це значно більше, ніж на ринку. Вкладені гроші в бізнес повернула за два тижні.
Киянин Сергій Старіков, 29 років, має магазин закордонних продуктів. Відкрив його у лютому. Товар покупці замовляють по каталогу.
— Не беру замовлень на продукти, які швидко псуються — молоко, випічка. Решту можу замовити з будь-якої країни. На це вже є попит. Люди побували за кордоном, скуштували місцеві харчі, — говорить Сергій. — Наприклад, маю клієнта, який щотижня замовляє швейцарський сир. Кілограм коштує 1200 гривень. Сир любить його вагітна дружина. Найчастіше замовляють грецькі продукти — оливки, маринований сир. З Італії — в'ялені ковбаси та оливкову олію, макарони, каву. Усі замовлення приймаю за каталогом. Закордонні сайти з товаром шукаю сам. Замовляю в них через міжнародну доставку. Вартість не така вже й висока. Наприклад, привезти кілограм кави з Бразилії коштує 100 гривень.
Продовжую працювати програмістом. Для додаткового бізнесу зняв невеличкий офіс, куди приїздять замовники. Маю вітрину зі зразками популярних продуктів.
300 тисяч гривень коштуватиме відкриття стаціонарного магазину дитячого одягу та іграшок. Сюди входять оплата продавцям, товар, оренда та ремонт приміщення, спеціальні стелажі, вішаки, касовий апарат. Справа окупиться за 2–3 роки.
Успішними будуть у великих містах
— Плюс магазинів, де замовляють товар за каталогами, — у невеликих вкладеннях у бізнес, — каже бізнес-консультант 41-річний Андрій Степановський.
— Це інша структура, відрізняється від інтернет-магазину. Але й ризики більші, бо інші стосунки з клієнтом. В інтернет-магазині людина одразу оплачує вартість товару. У магазині з каталогами — власник вкладає свої гроші. Ця система може працювати при малих об'ємах. Коли справа дійде до тисячі покупців на день, доведеться наймати великий штат, по-іншому працювати. Почне збільшуватися кількість повернень чи відмов від товару. Колись так возили продукти з Італії та Польщі. Покупці спробували, але знову пішли за макаронами у звичайний магазин. Бо там дешевше.
Успішними такі магазини будуть у великих містах — Одесі, Києві, Дніпрі. Там живе багато заможних людей. Вони замовлятимуть закордонні товари, не зважатимуть на ціну.
2 
1
Коментарі