51-річний киянин Леонід Шилов сім років тому купив стару хату в селі Нові Петрівці, за 11 км од столиці. Влаштував там поліську садибу-музей.
За документами, хата збудована 1786 року. У ній одна велика кімната, сіни й комора.
— Господиня померла, і спадкоємці хотіли хату поваляти, — каже Леонід. — Я купив її за 5 тисяч гривень. Задля цього продав гараж у Києві.
Стару хату Шилов ремонтував ціле літо. Спершу взявся за піч, бо не було тяги. Розібрав і знову склав комин та черінь. У мотлоху познаходив старі макітри, глечики, прядки, кошелі, довбанки і скриню. Шифер зняв. Вкрив стріху очеретом. Хату побілив і розмалював візерунками. Із лози сплів тин. Біля хліва поставив ступу для проса, віялку та борті — старовинні вулики-колоди. У двір притяг воза, поставив віху — високу жердину із колесом угорі. Це для задобрювання духів буйної зелені, пояснює господар.
Старожитності Шилов звозив з усієї Київщині. Гончарний круг подарували в сусідньому селі. Стару кузню знайшов за 50 км, у Бородянському районі.
Своє господарство чоловік назвав "хатою Савки". Розробив власний інтернет-сайт, дав оголошення в газети. Спершу приймав безплатно. Потім збагнув: на туризмі можна заробляти. Тепер турфірми возять до Нових Петрівців екскурсії.
За місяць приймає 12–15 груп
У будні приїздять школярі. Учнів 157-го ліцею столиці зустрічають у святковому вбранні пан Савка (так себе називає господар) та його тесті.
— Привітайтеся із синичкою, — показує школярам гніздо. Дітей ведуть до віхи. Усі разом дмуть у глиняні свистульки — "вареники" та "півники". Отак духів та русалок звеселяють, пояснює пан Савка. З яру діти приносять зелень, щоб прикрасили хату. У хаті їх частують маковим завиванцем та узваром.
— За півторагодинну екскурсію ми платили по 20 гривень з учня, — каже учителька Вікторія Гончар, 37 років. — Тут у нас справжній урок етнографії.
Для дорослих влаштовують тригодинну екскурсію. Приймають не більш як 25 осіб — стільки вміщає світлиця. Кожен платить по 100 грн. Господар із дружиною, дітьми та тестями зустрічають гостей із хлібом-сіллю. Показують, як працює гончарний круг, дозволяють попрацювати в кузні. Потім гостям розказують про звичаї та обряди. На обід подають борщ, куліш, печеню, деруни із сирною розтиранкою та вареники. Пригощають медовухою. Наїдки приносять у череп"яному посуді. Їдять дерев"яними ложками.
— У червні в нас справлятимуть два весілля, — розказує Савка. — Платять, як і за тригодинну екскурсію. Кожна наступна година коштує 15 гривень з особи. До господи молодят привозимо на возі, запряженому парою білих коней. Святкуємо за давнім звичаєм. З весіллям можна вкластися у 3 тисячі гривень.
У хаті Савки бували іноземні туристи. Були й посли Великої Британії та Бельгії.
— Бельгійський посол приїздив на проводи зими, — усміхається чоловік. — За народним звичаєм треба бити палицею об тин, примовляючи: "Зима, геть!". Так посол лупив кочергою по тину і гукав: "Еть! Еть!".
За місяць Савка приймає 12–15 екскурсійних груп.
8 
35413
Коментарі