— Бізнес почав три роки тому. У турецькому Стамбулі побачив жінку, яка водила туристів базаром. Знайомила з місцевими продуктами, допомагала робити покупки. Вирішив запустити таку послугу в Києві. Вона виявилася потрібною, — розповідає киянин 37-річний Дмитро Малишев.
— Живу неподалік Бессарабського ринку в столиці. Розмістив оголошення в соцмережах. Написав, що покажу найкращих продавців на цьому базарі. Наступного дня подзвонив іноземець. Розповів, що приїхав із Індії. Три місяці живе в Києві. Хотів би купувати продукти на ринку, але йти туди боїться. Мовляв, продавці не знають англійської. Не зможе порозумітися з ними. Я провів екскурсію Бессарабкою. Розказував про кожного знайомого продавця. Звідки приїхав, де вирощує продукцію, скільки років тут працює. Допоміг купити продукти.
Година мого часу коштує 300 гривень. Іноді сам роблю закупки, привожу продукти клієнтам додому. Тоді за годину беру 150 гривень. Познайомився з понад сотнею продавців на різних базарах, знаю кожного по імені. Приходив зранку. Питав у кого можна купити найкращі продукти, знайомився. На Святошинському ринку жінка торгує сиром. Із чоловіком тримають 21 корову. Купили нові доїльні апарати, для скисання молока використовують спеціальні бактерії. Навіть влітку в неї сир не кислий, а з вершковим смаком. На Деміївці є чоловік, який торгує бараниною. Годує тварин спеціальними кормами, м'ясо дуже ніжне. Щоб таке купити в Києві, треба добряче пошукати.
Мої послуги замовляють не лише іноземці. Студенти приїздять із інших міст. Що та де купити не знають. Було таке, збиралася група 5–6 чоловік і йшли зі мною базарами. Ще одна група клієнтів — багаті люди та їхні кухарі. Часто замовляють привезти продукти депутатам, зіркам, бізнесменам. Також звертаються люди, які просто не люблять робити покупки. Діти наймають для батьків-пенсіонерів. Наприклад, зараз контактую з чоловіком зі Сполучених Штатів. У Києві живе його мама. Тричі на тиждень привожу їй продукти. Іноді вона просить залишитися, щось із нею приготувати. Її син платить мені за годину тисячу гривень. Батьки наймають, щоб закуповував продукти для дітей. Бо самі на заробітках у Польщі чи Німеччині.
Ще один напрям — ресторани. Замовлень більшає перед святами. Просять привезти перепілок, качок чи кролятину. Я сам їжджу на господарства. Дивлюся, в яких умовах тримають тварин. Торік, щоб знайти якісних перепілок, побував на шести фермах. Не всюди гарні умови. Десь годують добавками та хімією. Або дуже брудно, тісно.
Робота не потребує ніяких коштів. Треба мати "підвішений" язик і трохи знань. За освітою я технолог виробництва. Колись працював на молокозаводі. Знаю, як треба зберігати молоко. Також багато літератури перечитав із виробництва м'яса. Це допомагає. Коли люди бачать, що розбираєшся, то по-іншому розмовляють. Зареєстрований як приватний підприємець, сплачую єдиний податок. За місяць заробляю 25–30 тисяч гривень. Робочий день ненормований. Може початися о четвертій ранку й закінчитися о десятій вечора.
4 
35413
Коментарі