Через річку Південний Буг підприємець Олександр Мальцев, 35 років, перекинув тимчасовий натяжний міст. За проїзд бере по 5 грн.
Ця споруда — за 200 м від старого мосту в селі Селище Тиврівського району на Вінниччині. Торік у жовтні його закрили на капремонт. Ідею підкинула сільський голова Селища Олена Бомко. Ширина річки — 50 м. Та щоб об"їхати через найближчий міст у Браїлові, треба робити гак — 49 км. На пальне піде зайвих 20–25 грн. Тож клієнтів не бракуватиме.
Мальцев купив міст у військових з дозволу Міноборони. Привезли на 40 вантажівках з військової частини в місті Дубні Рівненської області.
— Перевезення більше нам коштувало, ніж сам міст, — зізнається чоловік. — Монтували його будівельники під керівництвом військових. Спершу поставили опори-"калоші", на них виставили металеві прольоти.
Разом із доставкою та встановленням усе обійшлося у 2 млн грн. Ще 12 тис. грн підприємець витратив на облаштування під"їздів з обох боків. Частину суми разом із товаришами Андрієм Блонським та Олександром Кравчуком узяв у банках під 12–14% річних. Більше половини позичили друзі.
— У заставу повіддавали, що тільки можна було, — говорить Олександр. — Я брав кредит під свої квартиру й будинок.
З обох боків перед в"їздом стоять таблички-попередження: міст приватний. Плата за проїзд — 5 грн. За добу тут проїжджає до 300 автівок.
— Для своїх машин підприємства можуть переказати гроші на наш рахунок, — говорить Олександр Мальцев. — Їхні водії замість п"ятірки віддають нам талон із печаткою фірми. Наприклад, так робить Гніванський кар"єр.
Для збирання плати Мальцев найняв чотирьох касирів. Вони працюють позмінно. Отримують 500 грн на місяць. Вадимові Бенедику, 21 рік, припало чергувати в середу ввечері. Водії подають гроші через приспущене вікно. Багато хто вітається.
— Їздять переважно місцеві. На тому боці — дачі чиновників, — показує на протилежний берег. — Є серед них такі, що погрожують нас закрити. То для них проїзд зробили безкоштовним.
На міст витратив 2 мільйони гривень. Щодня ним переїздять 300 авто
Пільговики — інваліди І та ІІ групи, "швидка", пожежники, міліція і газовики — теж не платять.
— Щодня вислуховую прокльони і погрози, — усміхається касир. — Не розуміють, що міст приватний. Якби його не було, усі б робили гак. Проїхати туди-назад тут удвічі-тричі дешевше, ніж об"їжджати через Браїлів. Ще й дорога тудою погана, машину розбиваєш.
Бенедик спритно збирає п"ятірки. Увечері рух пожвавлюється: люди повертаються з роботи.
— Часом проскакують і без оплати, — веде далі хлопець. — Та все одно назад вертатимуться. Ми не злі, но все пам"ятаємо. Номери можемо записати. Як вертатимуться, закриємо для них міст "на ремонт".
Прибутки мають зрости, щойно дозволять їздити мостом пасажирським мікроавтобусам. Місцеві маршрути розділили на дві частини. Пасажирів, які прямують із Вінниці до Гнівані, довозять до дерев"яного пішохідного містка. Ним переходять на той берег. Там пересідають на іншу машину.
— Дуже незручно, — скаржиться 22-річний житель Селища Андрій Проценко. — На дорогу витрачаєш зайві 15–20 хвилин, поки перейдеш і другої маршрутки дочекаєшся. Моя дружина щодня на навчання у Вінницю їздить.
Днями натяжний міст випробували. П"ять навантажених щебнем КрАЗів їздили ним 2 год. безперестанку. Той просів лише на кілька міліметрів. Отже, тут можна пускати й пасажирські автобуси. Виручка в Мальцева збільшиться, бо за добу туди й назад проїздить понад сотню маршруток.
Районна влада обіцяла за три роки відремонтувати стаціонарний міст у Селищі.
— Поки що виручки вистачає, щоб кредити погашати, — каже підприємець. — За два роки плануємо розрахуватися. На третій рік свої гроші вернемо та вийдемо на прибуток.
В Україні майже всі мости потребують ремонту. Мальцев сподівається, що зі своїм мостом без роботи не залишиться.
— Уже маємо два запрошення — з Ямпільського району Вінницької області та з Чернівецької області, — ділиться планами. — Там теж проблеми з водними переправами.
3 
35413
Коментарі
13