Жорна закували у залізну писанку

 

Старовинні червоні жорна закували у залізну писанку прикарпатські ковалі на Фестивалі самодіяльного мистецтва "Світло писанки" в Івано-Франківську.

На центральному майдані біля Ратуші у неділю квадрат імпровізованої кузні обтягнули мотузкою. По боках закріпили ковадла, між ними — портативне горно та бочки з вугіллям і водою. Посеред "кузні" на столику лежить важкий сірий камінний круг. Білявий коваль у фартуху Владислав Чекіс, 21 рік, прилаштовує до нього кований каркас писанки. У середині — червоні жорна.

— Ескіз розробив мій батько Василь Чекіс, — каже Владислав. — Заготовки викували вечорами у майстерні, бо під час свята просто неба серйозно не попрацюєш. Кожен із глядачів норовить порадити, як і де ударити. Найзавзятіші беруться за молот, щоби хоч зо три рази вгатити. Яка тут робота? — сміється.

Молодими ковалями керує 47-річний Сергій Полторацький. Майстер уже 30 років захоплюється металом і художньою кованкою. Високий худорлявий чоловік у шкіряному фартуху постійно усміхається, жартує й час від часу закидає за плечі довге волосся, зібране у хвіст.

— Метал має свої кольори, тому розцяцьковувати писанку додатково не треба. Пофарбуємо й полакуємо, як зазвичай робимо, — пояснює Сергій Полторацький. — Це робота не авторська, а колективна, тому самодіяльності не допустимо, — кидає погляд на молодих і йде одягати металеві тенета на каркас. Заготовки кріпить наклепуванням — доки залізо гаряче, молотком спритно загинає "вуха" у "кишені".

За роботою збоку спостерігає автор ескізу, інспектор енергонагляду Івано-Франківських районних електромереж Василь Чекіс, 46 років. Каже, що така писанка йому наснилася.

— Старовинні жорна придбав у приміському селі Загвіздя в антиквара. Їм приблизно 150 років. Камінь червоного відтінку, містить багато заліза, — каже Василь Черкіс. — Спочатку хотів використати природний камінь. Але перебрав дві вантажівки, а потрібного не знайшов. Тому взяв жорна. За проектом, писанка мала бути більш ніж метр заввишки, з легкою, ажурною кованкою, щоби каміння ніби світилося ізсередини. Але й так вдалося! Хлопці постаралися.

Ковану писанку ковалі подарували Коломийському музею писанки.

×