Ексклюзиви
Четвер, 03 липня 2008 07:13

Володимир Перчук їздить у Берестечко із власними гарматами

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Волинянин Микола Чернота (праворуч) із помічником заряджає гармату для салюту по загиблих під Берестечком козаках
Волинянин Микола Чернота (праворуч) із помічником заряджає гармату для салюту по загиблих під Берестечком козаках

Між селами Острів та Пляшева Радивилівського району Рівненщини звели традиційний козацький табір. За частоколом установили кілька справжніх гармат, казан. Поруч стоять вози для перевезення зброї.

— Я приїжджаю сюди з 1990-року на дев"яту п"ятницю після Великодня. Це день пам"яті загиблих козаків,— розповідає 48-річний гармаш Володимир Перчук із Волині.

Битва під Берестечком — найбільша за всю Визвольну війну. Тривала з 28 червня по 10 липня 1651 року між військами польського короля Яна Казимира ІІ та військами Богдана Хмельницького і його татарськими союзниками.

Татари зрадили і забрали із собою гетьмана Хмельницького. Українці програли битву. 10 липня біля річки Пляшева загинули останні 2 тис. козаків. Більшість із них потонули в річці та болоті, куди їх загнали поляки.

Володимир Перчук із помічниками заряджає найменшу гармату. Сипле в гирло порох, закладає паперовий картуз і пропихає палицею. Завершує за 10 хв.

— У бою козаки перезаряджали гармату за 30–40 секунд, — пояснює. — А мені нема куди спішити, тому не кваплюся. Це гармата для ближнього бою, однак влучає за 5–6 кілометрів. Її перевозили на возах.

Перчук готує гармату до салюту. Вистрелить, щойно завершиться молебень по загиблих козаках у Георгіївському монастирі неподалік.

Щоразу після пострілу табором розходиться білий дим.

Усі гармати Володимир Перчук робить сам. Виточує на токарному станку зі сталевих болванок.

— Це займає до року роботи. Маю вже кілька видів гармат, — веде далі чоловік. — Але роблю не для продажу. Просто хочу показати в таборі козацький побут тих часів. За фахом я електрик.

У табір заходить делегація поляків. Із цікавістю оглядають зброю та фотографуються з дівчатами у вишиванках. Перчук демонструє їм старовинний пістоль.

— Ми представляємо польське Братство Куркове, — каже 52-річний Зіґмунт Невядовський. — Уперше приїхали під Берестечко, щоби вшанувати загиблих. Повеземо назад у Польщу копію ікони Богоматері з монастиря.

На галявині неподалік змагаються у вправності наїзники. Тут же катає туристів на возі 43-річний Юрій Бігун. За одну поїздку бере 10 грн.

Зараз ви читаєте новину «Володимир Перчук їздить у Берестечко із власними гарматами». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода