Ексклюзиви
Субота, 19 січня 2008 07:05

Володимир Лук"янчук виростив двох вовків

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Капітан міліції Володимир Лук’янчук поблизу Млинівського райвідділу міліції з вовками Сірком і Бурком
Капітан міліції Володимир Лук’янчук поблизу Млинівського райвідділу міліції з вовками Сірком і Бурком

У Млинівському райвідділі міліції на Рівненщині чотири місяці живуть вовки. 43-річному оперуповноваженому карного розшуку Володимирові Лук"янчуку тварин подарували друзі-мисливці.

Донька капітана міліції назвала їх Сірком та Бурком. Тварини радісно скавучать, коли бачать господаря. Лук"янчук відчиняє хвіртку вольєра на території райвідділу міліції та випускає їх на прогулянку.

— Вовченятам по вісім місяців, а на вигляд як дорослі пси, — каже Володимир Миколайович. Сірко лащиться та лиже підборіддя, Бурко стрибає поруч.

Йдемо гуляти до парку. Там вовки зариваються у сніг.

— Спершу тримав їх удома. Живу неподалік на другому поверсі, — господар махає рукою вбік. — Зробив лігво з картонної коробки.

Володимир Лук"янчук одружений. Має 7-річну доньку Ірину та сина Сергія, 21 рік. Дружина Марія — вчителька початкових класів місцевої школи.

Лук"янчук розповідає, що вовчицю збила машина. Сліпі вовченята залишилися самі.

— Одного віддали киянину, іншого — в Рівне. А ще двох — мені, — говорить чоловік. — Дружина спершу наказала віднести, звідки взяв.

Цікавлюся, чи багато було клопоту.

— Маша по три рази вночі до них уставала. Поїла теплим молоком, — каже Володимир Миколайович. — Вони ставали на задні лапи, а передніми брали пляшку з соскою. Місяць були сліпі — натикалися на ніжки стільців.

Потім вовчат переселили на балкон. Бо від них запах специфічний.

— Бувало, й вили на повний місяць, і від спеки, — сміється міліціонер. — Дружина мусила хлюпати на них водою, щоб стихли.

Вовченята відчули фосфорну хмару після аварії на Львівщині.

— Хотів тоді їх на прогулянку вивести, а вони впираються! Нервують, скавучать. Жінка забрала з балкона до кімнати, — веде далі Володимир. — Одразу заспокоїлися.

Згодом вовки підросли. Капітан мусив забрати їх до райвідділу. Там збудував вольєр. Нині Сірко та Бурко реагують на голос господаря — підходять, сідають поруч.

— Не було часу серйозно взятися за дресирування, — жалкує Лук"янчук. — У мене постійно оперативні виїзди, відрядження. Момент упустив.

Розповідає, що вовки бояться їздити в автомобілі. Скавучать, у салон не заженеш.

Володимир Лук"янчук хотів використовувати тварин як службових собак. Вовки мають добрий нюх і фізично витривалі. Однак вони не такі дисципліновані, як вівчарки.

— Сірко спокійний. Раніше дивився зі мною телевізор, лежав на дивані, — говорить Володимир. — А Бурко дуже рухливий, любить ігри.

Лук"янчук скаржиться, що вовків важко прогодувати.

— Їдять лише м"ясо, а на хліб і каші навіть не дивляться, — зітхає. — Добре, що допомагає місцевий підприємець — Володимир Чайка. Він має ковбасний цех і щотижня присилає обрізки та кості — 2–3 відра. Із собаками менше мороки.

Сірко та Бурко зловили ворону й розірвали її навпіл. Кожен гризе свою половину.

— Люблять полювати, — киває на своїх вихованців чоловік. — Але людину не зачеплять.

Питаю, чи не хоче віддати вовчат до зоопарку чи продати.

— Ні, шкода. Але пропонували, — зізнається Володимир Лук"янчук. — Якось до нас приїжджав звіринець з Одеси. Хтось розповів одеситам, що маємо вовчат. Наступного дня прийшли до нас. Я відмовив. У відділенні до них уже всі звикли. Вовки добре розпізнають своїх і чужих.

Час від часу Сірко та Бурко піднімають голови й виють.

— Буває, що і вдома їх чую. Дружина за ними дуже сумує, приходить у райвідділ провідати, — каже господар. — Мрію спарувати вовчат із німецькими вівчарками. Хочу вивести собаку-вовка — фізично сильну і слухняну.

Зараз ви читаєте новину «Володимир Лук"янчук виростив двох вовків». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода