Золотий Потік у Бучацькому районі Тернопільської області називають селом пасічників. На 798 дворів тут припадає понад 700 бджолосімей. Кожен четвертий житель — бджоляр.

— Так багато пасічників,— каже 64-річний пасічник Ярослав Сенів, — бо Потік уже відірвався від села і ще не дійшов до міста. Люди не мають багато худоби чи поля. А тут кожен щось собі пробує.

За 3 км від Золотого Потоку є хутір Жванець. Довкола ліс, землі лежать облогом. Понад 150 сімей бджіл сюди привіз Григорій Делявський, 78 років. У нього в Потоці найбільша пасіка.

— Ми займалися виводом маток, — показує вулики Григорій Онуфрійович. — Із Самари і Куйбишева купували в нас дев"ять років. Але вже три роки як не беруть.

— Немає де збувати мед, — бідкається дружина Делявського Галина, 59 років. — Мед накачаємо в бетон — і самотужки на базар. Коли п"ять, коли вісім чи десять літрів продамо, а коли й нічого.

Галина Михайлівна — єдина жінка-пасічник у Золотому Потоці. Працює в районній лікарні. Пасікою займається 11 років. Має 30 сімей.

— Що порадите початківцям? — запитую.

— Одну сім"ю невигідно мати, — радить вона. — Треба хоча б десять, бо в нас взятки лише навесні. А бджіл треба взимку годувати. Якщо людина любить бджіл, вона чогось доб"ється, а якщо думає тільки про мед, про доходи, то нічого не вийде.

У Золотому Потоці є династії пасічників. Зеновій Паращук, 62 роки, каже, що народився бджолярем. У його родині чотири пасічники — брати і племінник. Зеновій Васильович тримає 65 вуликів у Потоці і 78 на покинутому хуторі Селище.

Ярослав Сенів із Золотого Потоку щодня їздить на пасіку за 8 км до хутора Русилів. Навесні вивозить туди сім"ї, а з половини серпня годує бджіл на зиму.

Ярослав Миколайович 30 років займається бджолами. Тримає від 40 до 50 вуликів. Раніше працював ветлікарем. Зараз на пенсії.

— Якість меду залежить від медоносів, — веде далі чоловік. — Бо кожна квітка має свій склад нектару. Нині на мед однакові ціни. А старі пасічники розповідали, що колись квітковий мед був найдорожчим. А гречаний, наприклад, був більш як удвічі дешевшим, бо там один складник.

— Як можна визначити якість меду? — цікавлюся.

— За запахом, смаком і кольором, — каже бджоляр. — Лабораторій, які б робили повний хімічний аналіз, в області немає. Визначають хіба що водність меду, вміст домішок, склад пилку. Йодовою пробою можна виявити крохмаль.

Понад 10 л меду пасічники продають по 15 грн. Уроздріб — по 20. За сім"ю просять 150 грн.

×