Ексклюзиви
Вівторок, 28 серпня 2007 07:03

У Золотому Потоці кожен четвертий займається пасікою

Автор: фото: Наталя ЛАЗУКА
  Галина Делявська — єдина жінка-пасічник у Золотому Потоці — доглядає за вуликами
Галина Делявська — єдина жінка-пасічник у Золотому Потоці — доглядає за вуликами

Золотий Потік у Бучацькому районі Тернопільської області називають селом пасічників. На 798 дворів тут припадає понад 700 бджолосімей. Кожен четвертий житель — бджоляр.

— Так багато пасічників,— каже 64-річний пасічник Ярослав Сенів, — бо Потік уже відірвався від села і ще не дійшов до міста. Люди не мають багато худоби чи поля. А тут кожен щось собі пробує.

За 3 км від Золотого Потоку є хутір Жванець. Довкола ліс, землі лежать облогом. Понад 150 сімей бджіл сюди привіз Григорій Делявський, 78 років. У нього в Потоці найбільша пасіка.

— Ми займалися виводом маток, — показує вулики Григорій Онуфрійович. — Із Самари і Куйбишева купували в нас дев"ять років. Але вже три роки як не беруть.

— Немає де збувати мед, — бідкається дружина Делявського Галина, 59 років. — Мед накачаємо в бетон — і самотужки на базар. Коли п"ять, коли вісім чи десять літрів продамо, а коли й нічого.

Галина Михайлівна — єдина жінка-пасічник у Золотому Потоці. Працює в районній лікарні. Пасікою займається 11 років. Має 30 сімей.

— Що порадите початківцям? — запитую.

— Одну сім"ю невигідно мати, — радить вона. — Треба хоча б десять, бо в нас взятки лише навесні. А бджіл треба взимку годувати. Якщо людина любить бджіл, вона чогось доб"ється, а якщо думає тільки про мед, про доходи, то нічого не вийде.

У Золотому Потоці є династії пасічників. Зеновій Паращук, 62 роки, каже, що народився бджолярем. У його родині чотири пасічники — брати і племінник. Зеновій Васильович тримає 65 вуликів у Потоці і 78 на покинутому хуторі Селище.

Ярослав Сенів із Золотого Потоку щодня їздить на пасіку за 8 км до хутора Русилів. Навесні вивозить туди сім"ї, а з половини серпня годує бджіл на зиму.

Ярослав Миколайович 30 років займається бджолами. Тримає від 40 до 50 вуликів. Раніше працював ветлікарем. Зараз на пенсії.

— Якість меду залежить від медоносів, — веде далі чоловік. — Бо кожна квітка має свій склад нектару. Нині на мед однакові ціни. А старі пасічники розповідали, що колись квітковий мед був найдорожчим. А гречаний, наприклад, був більш як удвічі дешевшим, бо там один складник.

— Як можна визначити якість меду? — цікавлюся.

— За запахом, смаком і кольором, — каже бджоляр. — Лабораторій, які б робили повний хімічний аналіз, в області немає. Визначають хіба що водність меду, вміст домішок, склад пилку. Йодовою пробою можна виявити крохмаль.

Понад 10 л меду пасічники продають по 15 грн. Уроздріб — по 20. За сім"ю просять 150 грн.

Зараз ви читаєте новину «У Золотому Потоці кожен четвертий займається пасікою». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода