"Батьки масово вели дітей до лікарні, а санітарні та екологічні служби казали, що загрози здоров"ю немає! Мовляв, показники шкідливих викидів не перевищують норми", — каже вихователь дитсадка міста Бібрка Перемишлянського району Львівщини Ольга Попович, 38 років.
Увечері 19 квітня у Бібрці загорівся склад підприємства "Полісинтез". На ньому виготовляють пінополіуретан для м"яких меблів та сидінь для транспорту. Вогонь знищив 150 т поролону та пошкодив складське приміщення.
— Третій тиждень діти ходять в"ялі. І дорослі зле почуваються — голова болить, у горлі гіркота, нудить, з очей сльози течуть, — додає Попович.
Жінка створила ініціативну групу з бібрківчан. Вони прагнуть добитися закриття підприємства. Після пожежі двічі перекривали виїзди та в"їзди до міста. 500 людей стояли під дощем зранку до вечора.
— Міська рада ухвалила рішення зупинити діяльність дочірнього підприємства "Полісинтез" 21 квітня цього року. Та завод продовжує працювати, — говорить Ольга Попович. — Чергуємо біля нього цілодобово.
О сьомій ранку у вівторок 30 місцевих прийшли до прохідної "Полісинтезу". Біля воріт поскидали дерев"яні брили, щоб не впускати на завод фури із сировиною.
Кореспондента "ГПУ" охоронці не пропустили на підприємство. Мовляв, нікого з керівництва немає.
— Ви хочете 80 людей роботи лишити? — каже через огорожу менеджер зі збуту Роман Зань. — Дарма стараєтеся! Над міською радою Бібрки є вище начальство!
40-річний Василь Яртих веде до дендропарку навпроти заводу. Дерева з Європи привіз сюди у ХVІІІ ст. поміщик Чайковський. Відколи почав працювати "Полісинтез", листя жовтіє у червні, а воронячі гнізда — порожні. В озері, де кілька років тому купалися діти, після пожежі спливло на поверхню кілька сотень дохлих рибин.
— Колись через парк хотіли прокласти залізничну колію, та місцеві власті не дозволили, — каже Яртих. — А бізнесмени з "Полісинтезу" провели тут каналізацію і побутові стоки без очищення спускають в озеро. Звідти вони потрапляють у річку Боберку, а далі — у Дністер.
Із 2001 року дочірнє підприємство "Полісинтез" польського товариства "Органіка" працює на території колишнього заводу "Львівагромехмонтажкомплект". За 200 м від нього — міський водозабір, за 400 м — лікарня.
— Дозволила виробляти поролон комісія, до якої увійшли жителі Бібрки та представники районної Перемишлянської держадміністрації. Вони бачили аналогічний завод у Польщі, — розповідає Володимир Рибачук. Він керував "Полісинтезом" з 2003 до 2006 року. — Я робив усе, аби завод дотримувався технологічних, санітарних та екологічних вимог. Пішов з посади, бо не порозумівся з керівництвом "Органіки". Для них на першому місці — заробляти гроші.
Міський голова Бібрки Орест Краєвський показує фотографії, зроблені на території підприємства. Видно купи відходів поролону, сміття біля цехів. Труби, якими тече небезпечна речовина, обмотані ганчір"ям.
— Хвилюємося, щоб пожежа не повторилася, — говорить чоловік. — Поряд зі складом поролону в бочках зберігають вибухонебезпечні речовини. Керівництво "Полісинтезу" не йде з нами на контакт. Районні й обласні чиновники не підтримують.
У мерії кажуть, що владі невигідно закривати підприємство. Воно забезпечує 70% виробництва Перемишлянщини.
Головлікар Бібрської райлікарні Дем"ян Герчаківський розповідає, що першого тижня після пожежі багато людей скаржилися на біль в очах, сльозотечу, печіння в горлі. Такі симптоми отруєння діоксином. Радив рятуватися, як після Чорнобиля — полоскати горло, пити вітаміни, закапувати очі.
Лікар каже: діоксин найперше вражає дихальну, центральну нервову, серцево-судинну системи, печінку, кров. Може спричинити новоутвори.
— Підприємство "Полісинтез" має певні недоліки в експлуатації обладнання. Викидало шкідливі речовини в межах допустимих норм, — стверджує завідувач відділення комунальної гігієни обласної санепідемстанції Сергій Ющенко. — У ніч пожежі на межі 100-метрової санітарно-захисної зони концентрація шкідливих речовин була перевищена в 1,2 разу. Щодо концентрації діоксину, то визначити її не можемо — в Україні цього ніхто не робить. Це дуже дороге дослідження.
4 
35413
Коментарі
1