У неділю, 6 липня, у селі Гадинківці Гусятинського району Тернопільщини хрестили найменшу в родині Дяковських доньку Юлю. 26 травня дівчинку знайшов електрик у картатій сумці на сходовій клітці обласної лікарні. Дитину до реанімації привезла лікарка Ольга Іванівна, тому немовля у лікарні називали Олею. А через те, що дівчинка лежала в сумці, дали прізвище Сумська ("ГПУ" писала про це в N94(618) від 29 травня 2008 року). Через два дні її мати 25-річна Тетяна Дяковська прийшла у сільраду й розповіла про пологи.
Жінка — безробітна, за фахом кухар-кондитер. У 18 років вийшла заміж, відтоді не працює. Виховує ще трьох дітей — Ірину, 7 років, Назара, 5 років, та півторарічну Олю. Чоловік Ігор працював на Чортківському цукровому заводі. Помер цьогоріч у травні від серцевого нападу. Йому було 32 роки.
У селі кажуть, що на похороні люди підходили до вдови і запитували, чи вона не вагітна. Жінка не зізналася. На обліку в лікарні не перебувала. Уночі 25 травня вдома народила дівчинку. Наступного ранку сіла в автобус і поїхала з немовлям до Тернополя.
— За 25 років служіння це перший такий випадок. То надзвичайно щаслива дитина в Бога, — каже отець Василь, 51 рік. — 50 днів тому помер батько і годувальник сім"ї. Але ми бачимо, що Господь, який засмучує людину, водночас дає їй і радість. Він послав дитину, що буде опорою для родини. Це принесло втіху батькам, які втратили сина. І розрадило дружину, яка має тепер ким опікуватися.
Ім"я для сестри вибирала Ірина, найстарша донька Тетяни.
— Мабуть, на честь Тимошенко. По телевізору про неї часто говорять. От дитина і згадала, — усміхається голова сільради Марія Бісюк, 48 років. Вона стала хрещеною матір"ю. — Ми довго повертали цю дитину. Легко лишити, але тяжко забрати. Щодня були у Тернополі. Ходили по лікарях, збирали довідки. Два суди відбули. Та головне, що Таня зрозуміла все. Тепер вона рада, що дівчинка біля неї.
За хрещеного батька взяли 42-річного Петра Ціцького, швагра Тетяни. Він їздив із жінками по інстанціях, допомагав виробляти документи.
— Таня тяжко пережила смерть чоловіка. Але добре, що зізналася про дитину. Бо потім усе життя мучилася б, де її дочка і як вона живе, — міркує Петро Павлович.
Юлі призначили 730 грн пенсії — у зв"язку зі смертю батька. До кінця року мати зможе отримати і 25 тис. грн допомоги на дитину.
Під час хрестин люди у церкві плачуть. Після церемонії родина їде на цвинтар.
— Мала — чиста копія Ігоря. Ми невістці помагали і помагатимемо, — каже крізь сльози Адам Володимирович, 66 років. — Синові 32 роки було. Я у такому віці тільки женився, а він — помер. Хотів машину: купив у травні білого "москвича". Не встиг поїздити.
У хаті мати носить на руках Юлю. Вона плаче. Потім трохи заспокоюється, але не засинає. Запитуємо про колискові для дівчинки.
— Та які там колискові? Вона тільки їсть і спить, — каже Тетяна.
Вона годує доньку своїм молоком і варить суміші.
— Діти кожен день на могилу тата ходять. Іра з Назарчиком старші, то пам"ятатимуть його. А Оля з Юлею хіба на фотографії побачать батька, — зітхає Адам Володимирович.
6 
35413
Коментарі