Через проливний липень у Старому Селі й Дроздині Рокитнівського району Рівненської області втратили майже весь урожай картоплі й зернових.
Старе Село — одне з найвіддаленіших в Рівненській області. Асфальту сюди не проклали, тому дорога до Рівного займає понад 5 год.
— Не повірите, у нас третина села свиней зарізала. А ще третина — телят і корів на м"ясо здала, — розповідає огрядна жінка у старій куртці.
Із 45-річною Галиною Пишняк спілкуємося на зупинці. Жінка проводжає синів Степана та Сергія на заробітки до Києва. Хлопці чекають на автобус до Рівного.
— Удома порятунку ніякого, а там хоч грошей заробимо, — пояснює 23-річний Сергій. Брат молодший від нього на рік.
Під"їжджає автобус. Галина Василівна мовчки подає синам спортивні сумки.
— Відправляю дітей, бо в селі вже картопля делікатесом стала, — каже жінка. — Їмо лише вареною в супі. Ріжемо бульбу шматками, аби всім вистачило.
Жінка розповідає, що врожай загинув під час зливи в середині липня. Дощі йшли тиждень, затопили хати, поля й городи. У низьких місцях вода стояла по пояс — прорвало дамбу на сільській канаві.
— Бульба саме почала цвісти, а дощі її знищили, — сплескує в долоні селянка. — У мене ж тринадцятеро дітей. Семеро ще ходять до школи. А їм треба і зошитів, і підручників. Була восени зайва картопля — були зимою зайві гроші.
Пишняки засадили картоплею 60 соток поля. Нині доїдають торішні запаси.
— Сусіди мали два гектари бульби, а зараз корів на м"ясо здали. Я свою ще годую позаторішнім сіном. Одна копиця залишилася, — каже з сумом Галина Василівна. — Хоча картопля, буряк і сіно зогнили, маю платити в сільраду по 50 копійок оренди за сотку землі. А немає сіна — немає худоби.
— Тєжко в селі жити. Якби не пропала бульба, провів би собі електрику, — мріє 26-річний Іван Пишняк, син Галини Василівни. — Я з дружиною вісім років живу без світла. Немає ні радіо, ні телевізора. Футбол дивлюся в мами, а хату освітлюю свічками.
Чоловік скаржиться, що зимою змушений їхати на заробітки. Пишнякові, щоб провести електрику, потрібно десять бетонних стовпів. Один коштує 600 грн.
Заготівельники м"яса приїжджають до Старого Села щоранку. Знаючи скрутне становище селян, скуповують худобу задарма.
— Хороше теля продала за 300 гривень! — шкодує 42-річна Галина Кузьмич. — Щоб продати за 500, треба півдня торгуватися. А не береш їхню ціну — розвертаються і їдуть!
Корову продають по 600-700 грн. Цих грошей вистачає лише на півтонни картоплі.
78-річна пенсіонерка Євдокія Ковалець давно зарізала свою єдину свиню — не мала чим годувати. Жінка картоплі не їсть. Купує в сільмазі найдешевші макарони або варить мівіну. Має 380 грн пенсії.
Картоплю до села привозять лише на замовлення. Продають раз на тиждень-два. Торговці беруть по 1 тис. 500 грн за тонну. Тим селянам, які беруть картоплю вроздріб, відпускають дорожче — по 1,7–2 грн за кг.
— Щоразу замовляю вантажівку з Києва, Полтави чи Чернігова, — каже голова сільради Старого Села Петро Пишняк, 49 років. — У Старому Селі та Дроздині майже п"ять тисяч душ. У Рокитнівському районі ці села постраждали найбільше, бо розташовані в низині. Селяни розкуповують усе до картоплини, бо весною буде дорожче.
— У липні від зливи постраждали всі північні райони, — каже перший заступник голови Рокитнівської райдержадміністрації Анатолій Мартинюк. — А манна з неба ніде не падає! У нашому районі затопило 5 тисяч гектарів земель у селян і 1,5 тисячі гектарів у сільгосппідприємствах. Урожай картоплі пропав. Район виділив 15 тисяч гривень допомоги на всі села, але резервного фонду на всіх не вистачить. Чим змогли — тим допомогли.
3 
35413
Коментарі