22-річний Віктор із Миколаївської області лікується в Кременецькій лікарні Тернопільської області. Два тижні тому він стрибнув із висоти 10 метрів галереї Почаївської лаври. Чоловік переламав кістки таза й отримав травми голови. В нього почалася шлунково-кишкова кровотеча. Медики називають стан Віктора тяжким.

Очевидець трагедії прислужник Вадим, каже, що Віктор переліз через паркан галереї й став на краю. До нього було неможливо дістатися. Потім стрибнув.

Віктор — не перший, хто хотів укоротити собі віку в Лаврі.

— До Почаєва приїздить багато хворих, які шукають зцілення, — пояснює головний лікар Почаївської районної лікарні Андрій Засаднюк, 61 рік. — За статистикою, раз на рік хтось кидається з галереї.

Прочани, які звертаються до Почаївської лікарні, найчастіше скаржаться на головний біль чи біль у серці. Приводять сюди й напівпритомних — не всі можуть вистояти службу в церкві.

Років зо два тому прочанин кинувся з галереї й завис на ялині. Чоловік лише трохи подряпався.

— Деякі фанатичні віруючі їдуть до Лаври помирати. Кілька років тому був тут 70-річний дідусь із Білорусії, — розказує головний лікар. — Народився він у Чернівецькій області, а поховали його в Почаєві. Багато з тих, хто хоче померти на цій землі, мають невиліковні хвороби. В середньому у лікарні за рік лікуємо 500 приїжджих.

Люди, які доживають віку, часто проводять останні дні в готелі на території Лаври. Або в місцевому будинку престарілих.

— Минулого року одна жінка народила й залишила в Почаєві дитину. Передали її до Тернопільського дитбудинку, — каже Засаднюк.

Прочанин кинувся з галереї й завис на ялині

Віктор приїхав до Лаври з сестрою. Нині вона доглядає брата в лікарні. Почаївська районна лікарня розрахована на 101 ліжко, а психоневрологічна — на 150. У Почаєві проживає 9 тис. людей.

До спроби самогубства Віктор кілька місяців лікувався від шизофренії в Почаївській психлікарні. Як кажуть лікарі, суїцидальних намірів у чоловіка не було.

— Ми ведемо облік тих, хто може вкоротити собі віку. За такими людьми лікарі особливо пильнують, — каже головлікар Почаївської обласної психоневрологічної лікарні Лариса Василюк, 43 роки. — Віктор ніколи не говорив про самогубство. Напевно, ці думки були його таємницею.

У психічно хворих недуга може загостритися будь-коли й будь-де.

— Швидше за все, це простий збіг обставин. Хворий приїздить до Лаври, і відбувається загострення недуги, — каже Василюк. — Сюди з"їжджаються люди з усієї України. Тому, можливо, в Почаєві психічно хворих більше, ніж в іншому місті.

У Лаврі священики нічого не коментують. Кажуть, не мають часу — готуються до всеношної служби.

— Хтось стрибнув з галереї? Не чув нічого, — розповідає бородатий чернець середнього віку, який читає Біблію при вході до галереї. — Ви, напевно, щось плутаєте. Це було ще років 100 тому. Тоді чоловік кинувся звідси. Але що зробиш — був хворий.

Жінок без хусток до Лаври не пускають

До Почаївської лаври приїжджають молитися паломники з усього світу. Вхід до святині безкоштовний. Якщо жінка прийшла сюди в штанах, попросять одягнути спідницю. Її прокат коштує 10 грн, а хустини — 5. Коли виходитимете, гроші вам повернуть.
За переказами, перші монахи з"явилися на Почаївській горі на початку ХІІІ століття. Вони мешкали в печерах, над якими спорудили дерев"яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Згідно з легендами, коли в ХІІІ ст. до Почаєва підступили монголи й три дні тривала облога міста, в небі над монастирем з"явилася в блискучому сяйві Богородиця з омофором у руках. Із нею були ангели. Богородиця повертала стріли на ворогів. Перелякані нападники відступили від Почаєва.
Тривалий час святиня належала греко-католицькій церкві — монахам василіянського ордену. Василіяни організували в Почаєві друкарню, збудували нинішній храм. 1832 року російський імператор Микола І забрав святиню в отців-василіян і віддав її російській православній церкві.

×